Лариса Денисенко — отзывы о творчестве автора и мнения читателей

Отзывы на книги автора «Лариса Денисенко»

25 
отзывов

natusiakam1

Оценил книгу

Стільки відомих письменників в одній книзі- то неабиякий подарунок читачеві. Коли читаєш Кідрука, пітніють долоні. Від Карпи віє грайливим настроєм. Галина Вдовиченко як завжди неперевершена...Тут багато болю. Але книга читається легко. Найглибший талант людини-здатність до самопожертви. Не всі його мають, тому й волонтерами стають обрані. Це сворідні "наркомани", які роблячи одного разу добро, не можуть на цьому спинитись. Цю книгу має прочитати кожен свідомий і не дуже українець. Я ж збережу її для дітей.

31 августа 2015
LiveLib

Поделиться

LANA_K

Оценил книгу

Чесно кажучи, я чекала зовсім на інше. Читаючи анотацію, думала, що в книзі розповідатиметься про Другу світову війну, можливо навіть з точки зору німецьких солдат.
А виявилось, що це книга про сексуально стурбовану німкеню, яка все ж таки, слава богу, наприкінці книги знаходить собі пару.
Комусь, мабуть, і видасться нормальним, коли батько розповідає, що обрав собі матір лише за те, як вдало їй підійшов його статевий орган. Але я так не думаю.
Неймовірним здалось і те, що збожеволівший німецький офіцер зміг дожити в психіатричних радянських закладах аж до розвалу Союзу. Адже навіть якщо він і був в східних німецьких лікарнях, все ж таки, я не думаю, що це реально.
Загалом враження від книги дуже суперечливі. Дуже сподобались листи дідуся, листи до Марти. Але хотілось більше якихось історичних пошуків, розслідувань. Цього всього мені виявилось замало.

6 ноября 2012
LiveLib

Поделиться

Ari70750

Оценил книгу

Перше оповідання Євгена Положія - "Обраний" дуже схоже на шкільний твір - коли тобі дали тему, яка ну зовсім-зовсім не до душі, а написати щось треба, та ще й обсяг витримати. І от ти пишеш - радість, вона повсюди, радійте люди - ви особливі. Пишеш, пишеш - вже ж нібито й небо описав, й перехожих і навіть собаку, а сторінок ще замало. І ти пригадуєш якийсь відомий класичний твір (такий, щоб поскладніше, та потовстіше був), і вже пишеш про нього (ну той що, що з читачів збірника його найімовірніше прочитало відсотків 30 щонайбільше), проте місія виконана, тридцять сторінок надруковано.
Тим контрастніше читати далі Люко Дашвар "Лакмус" – простий, але символічний твір з алегоріями та наявністю сюжету.
"Особливих немає. В принципі. Є звичайні, які забули, що вони такі ж, як інші..." - І в цьому, на мою думку, є головна думка твору. Незважаючи на відкритий кінець, хочеться вірити в світле майбутнє. Тим паче, що далі йде твір Макса Кідрука "Я полечу!" - цікаве, кумедне, легке і напрочуд молодіжне оповідання. Більше не буду нічого про нього писати - краще один раз прочитати оригінал.
Лариса Денисенко "Каштанове пташеня" - такі історії забуваються перші. Написано легко, проте сюжет скоріш сумний, ніж радісний.
Сергій Жадан "Шляхи сполучення" - тема кохання ніколи не втратить своєї актуальності, а тут ще й несподіваний кінець.. Зрештою мені теж сподобалось.
Галина Вдовиченко "Запах скошених кульбабок" - мила і трохи сумна історія про чудову жінку, котра жила не в чудовий час. З таких милих бабусь треба брати приклад!
Олександр Гаврош "Жертва любові" - упущені можливості - це скоріш привід для смутку, ніж для радості. Але життя у нас таке, яке є - прожив його вже не можна переписати наново - і треба про це завжди пам'ятати.
Яна Дубилянська "Остров" - це наче уривок з якоїсь пригодницької книги. Нам описали головних герої, місце їх майбутньої мандрівки і ... на цьому закінчили. Якщо добре попрацювати, з того міг би вийти досить непоганий роман... Саме так..
Ірен Роздобудько "Місцевість" - оповідь в дусі Оруела з посиланням на радянські часи, яка нас плавно виводить на наступний (він же останній) твір - Володимир Лис "Дорога 1429-2014". Взагалі це навіть не твір, а скоріш збірка статей різних років, об'єднана одним автором, однією темою, і доповнена висновком (проте від того не менш цікава). До НАТО можна ставитись по-різному. Я не люблю політику і не буду у неї лізти, нехай кожен вирішує для себе якого боку вулиці йому притримуватися. Скажу лишень, що мене шкрябонула по серцю промовка про мову.
"Але на той момент мені якось на думку не могло спасти, що так важливо у своїй державі розмовляти іноземною мовою."
Під іноземною малась на увазі російська (це так, про всяк випадок). Я дуже люблю українську мову, хоча більшу частину свого життя спілкуюся російською. Але також можу спілкуватися англійською та ще декількома східними та європейськими мовами.. і ніколи не могла зрозуміти цих реверансів навколо мови - вона потрібна, щоб люди могли ладнати між собою, а не навпаки. Якщо серед сотні нормальних людей ти зустрінеш десять - хамів, це не значить, що й всі інше 90 такі ж самі. Це не мова винна, а люди. То ж і причина в вихованні, а не в тому, що хтось з заходу, а хтось - зі сходу.

Взагалі збірка мені сподобалась - видно що кожен з письменників по своєму хвилюється за рідну країну, і це приємно. Тим паче в такі часи.

9 февраля 2015
LiveLib

Поделиться

LANA_K

Оценил книгу

Чесно кажучи, я чекала зовсім на інше. Читаючи анотацію, думала, що в книзі розповідатиметься про Другу світову війну, можливо навіть з точки зору німецьких солдат.
А виявилось, що це книга про сексуально стурбовану німкеню, яка все ж таки, слава богу, наприкінці книги знаходить собі пару.
Комусь, мабуть, і видасться нормальним, коли батько розповідає, що обрав собі матір лише за те, як вдало їй підійшов його статевий орган. Але я так не думаю.
Неймовірним здалось і те, що збожеволівший німецький офіцер зміг дожити в психіатричних радянських закладах аж до розвалу Союзу. Адже навіть якщо він і був в східних німецьких лікарнях, все ж таки, я не думаю, що це реально.
Загалом враження від книги дуже суперечливі. Дуже сподобались листи дідуся, листи до Марти. Але хотілось більше якихось історичних пошуків, розслідувань. Цього всього мені виявилось замало.

6 ноября 2012
LiveLib

Поделиться

vikakosmoss

Оценил книгу

Хорошая и очень поучительная книга, даже для тех кто не пьет вообще. Книга после прочтения которой задумаешься о многих вещах и на главный вопрос:- зачем пить? отвечаешь: -а зачем!? А вот действительно зачем алкоголь нужен нам? Мало кто думает о последствиях алкоголя, но если посмотреть "алкоголю в глаза" то последствия плачевны...
Кто то пьет для утешения, кто то от горя, кто то для радости и куража, кто то просто так, а некоторые пьют потому что общество пьет. Ну разве не так? На днях рождения, свадьбах и прочих вечеринках.... все пьют и мне наливайте, и с этого все и начинается. Остальные последствия после нескольких бокалов алкоголя, ведь на каждого алкоголь действует по разному.
Хоть и в книге есть цитата

"Наша країна не пристосована до тверезого способу існування."

Кто то согласен, кто то нет, но книгу стоит прочесть каждому.

21 июля 2015
LiveLib

Поделиться

MissGabriel

Оценил книгу

Денисенко. Я цю книгу чекала півроку. Мабудь дарма. Мало мені було Денисенко і забагато німців. Хотілось більше думок, ідей, розвитку чи деградації...
Але заглом книга непогана. Є цікаві порівняння. Цікаві думки, але не більше.

17 марта 2013
LiveLib

Поделиться

nathnenna_

Оценил книгу

Нравоучительная подборка рассказов, предлагающая задуматься о проблеме пьянства и алкоголизма в современном обществе. Предполагается, как мне кажется, должна влиять благотворно на моральный облик украинцев, т.к. написана украинскими современными писателями и издана на украинском языке.
Подборка интересна тем, как на данную проблему общества смотрят украинские писатели и писательницы. Интересно, что писатели-мужчины смотрят на проблему пьянства с комической точки зрения и скорее описывают "шутки-приколы". Похоже для них это не проблема.
Писатели-женщины более трагически смотрят на проблему пьянства в обществе и более разнообразно рассматривают разные ситуации. Их истории полны ужаса, драматизма, трагизма, разных форм душевной боли и потерь. Женщины-писательницы даже делятся автобиографическими историями, тем самым дают пищу для размышлений своим читателям.

19 мая 2015
LiveLib

Поделиться

MissGabriel

Оценил книгу

Денисенко. Я цю книгу чекала півроку. Мабудь дарма. Мало мені було Денисенко і забагато німців. Хотілось більше думок, ідей, розвитку чи деградації...
Але заглом книга непогана. Є цікаві порівняння. Цікаві думки, але не більше.

17 марта 2013
LiveLib

Поделиться

mokasin

Оценил книгу

Ну яж же без польотів нащадку пілотів. Але біда в тім, що льотні училища йому не по кишені. Тому разом з односельчанином вони проектують геліостат, аби піднятися у небо. Але у розрахунки вкралася помилка...

Перевод

Ну как же без полетов потомку пилотов. Но беда в том, что летные училища ему не по карману. Поэтому вместе с односельчанином они проектируют гелиостат, лишь бы подняться в небо. Но в расчеты вкралась ошибка...

16 декабря 2015
LiveLib

Поделиться

Milosska

Оценил книгу

«Нова стара баба» мені сподобалася, навіть не зважаючи на те, що я не дуже люблю книги, які ідеально підходять під опис як «життєві». Але ця, чомусь, зачепила щось у душі. Мабуть свою роль зіграла достовірність книги, що у плані менталітету, що у розрізі простих слов’янських характерів.

Стиль автора мені досить легкий. Місцями, правда, трохи іронічний, проте досить чесний. Навіть те, що герої спілкуються різними мовами не заважало, а навпаки висвітлювало характери і підсилювало колорит твору.

Щодо тематики: як я вже казала книга «життєва», і цим, власне, все сказано. В ній замальовано життя наших бабусь і дідусів у досить неоднозначні часи розпаду Радянського Союзу та становлення нашої країни на прикладі долі двох подруг - Варвари та Зойки. Не скажу, що тематика улюблена, але декілька книжок подібного роду прочитати не завадить.

А ось за що я полюбила цю повість, то це за її героїв. Причому не стільки за саму Варвару, як за її подругу Зойку. Розкішний персонаж: колоритний, прописаний та такий реальний! Та й інші образи книги також сподобались.

14 октября 2014
LiveLib

Поделиться