Ось так, несподівано для самої себе, Лара знову летіла до Єгипту, цього разу з України. Вони не бачилися з Ясином довгих 4 місяці. Він неймовірно зрадів звістці про її приїзд, а до того ж ще її День народження вони відсвяткують разом. Він пообіцяв їй сюрприз, але це радше напружило дівчину, ніж потішило, пам'ятаючи «сюрпризи» з минулої поїздки. Лару цього разу зустрічав новий аеропорт Шарм Ель Шейха. «Яка краса! Яка дивовижна і неординарна будівля!» Оскільки дівчина летіла за путівкою, то в аеропорту їх зустрічав гід, який, як і першого разу, супроводжував туристів до готелю. Цього разу готель був скромнішим, але Лара не збиралася в ньому проводити багато часу: Ясин уже орендував квартиру в тому ж компаунді. Вони домовилися зустрітися після того, як хлопець завершить роботу. У дівчини було достатньо часу, щоб поселитися, пообідати і навіть відпочити. Причепурившись, вона стояла біля дороги в очікуванні коханого, її серце прискорено билося. Раптом біля неї зупинилася машина, і хтось усередині по-англійськи запитав, куди вона хоче їхати. Лара вже хотіла махнути рукою, щоб проїжджав повз, як побачила усміхненого Ясина за кермом.

– А я чекала тебе на таксі! Це твоя машина? – запитала Лара, сідаючи в машину.

– Ні, це машина Аделя, – сказав Ясин, притягуючи її до себе. – З приїздом,

– хабібті! Ти не уявляєш, як я сумував, – і почав вкривати Лару поцілунками.

Їй зовсім не хотілося прокидатися, але вона пам'ятала, що сьогодні їде з Ясином до нього на роботу, бо цього разу відпустка йому не світила. Він не погоджувався залишати дівчину саму і домовився з начальником, щоб вона приїздила разом із ним. Хлопець зараз працював у дуже престижному готелі недалеко від аеропорту. У цьому районі велося будівництво другого після Наама Бей культурного місця відпочинку – площа Сохо. Поки вони спускалися до пляжу, Ясин захлинаючись розповідав, які тут будуть магазини, бари і фонтани, але поки що, окрім гір піску і бетону тут нічого не було.

– Тут будують дуже швидко, Шарм Ель Шейх зараз переживає справжній бум інвестицій у нерухомість, завдяки небаченому напливу туристів: минулого року було понад 10 млн відвідувачів – це величезна цифра для такого маленького курорту! Я, до речі, підробляю в одній із ріелторських компаній, показую іноземним клієнтам квартири на продаж.

– І що, багато хто купує?

– Ще й як! Ціни досить низькі, податки мізерні й жодної бюрократії з оформлення купівлі-продажу. Купуючи нерухомість, турист отримує резидентську візу з постійним правом на її продовження.

– Ну, а скільки може коштувати квартира в тому компаунді, де ми живемо? Це просто казкове місце!

– Ціна залежить від багатьох чинників: метражу, кількості кімнат, поверху, ремонту та виду з вікон. Наприклад, однокімнатну квартиру можна купити в районі 35—40 тисяч доларів.

– Так дешево?! – Лара присвиснула і зупинилася, – ти це серйозно? Для пострадянських скоробагатьків це копійки, а в Європі за такі гроші навіть гараж складно купити! Я гадала, у такому розкрученому місці нерухомість у рази дорожча.

– Ось тому й купують, та не одну, а кілька, щоб потім здавати в оренду: ріелторські компанії такі послуги теж надають клієнтам, що мешкають за кордоном, – здають їхні квартири за відсотки, а господарям гроші на рахунок надсилають. Дуже зручно і всі задоволені!

Лара подумала трохи, а потім запитала:

– А можна і мені подивитися квартири? Дуже цікаво.

– Звичайно! Можемо навіть завтра після роботи.

Ларі на пляжі виділили шезлонг із парасолькою, а Ясин пішов працювати. Острів Тиран був зовсім недалеко, здавалося, що до його скелястого берега можна було дістатися вплав, але дівчина пам'ятала, скільки часу вони пливли на катері, і що це – зоровий обман. Лара вдосталь наплавалася в найчистішій воді затоки, а трохи пізніше її разом з іншими відпочивальниками покатали на банані та таблетці. Піком захоплення став політ на водному парашуті: потік повітря підняв її високо над берегом, і вона побачила з висоти пташиного польоту лінію готелів, пустелю та Синайські гори вдалині. Дівчина справді помітила багато об'єктів, що будуються, і почала віддавати собі відлік їхнім масштабам. «Так, Ясин має рацію: це Клондайк для інвестицій. Варто над цим подумати».

Дівчина заїхала в готель, щоб переодягнутися та повечеряти, Ясин був зайнятий на роботі. Раптом почула, як дзвонить телефон – це була її подруга Світлана. І вона, і Ксенія, звісно, що були в курсі останніх подій.

– Як тобі відпочивається, подруго? Усе гаразд?

Лара коротко поділилася своїми враженнями.

– А тобі тут подарунок до Дня народження прийшов! Ти ж мене просила заїжджати і твою пошту забирати, тож ось, лист тобі прийшов із якоїсь державної служби.

Дівчина напружилася, зазвичай нічого хорошого в таких листах не пишуть. Світлана вловила розгубленість подруги:

– Та розслабся і танцюй! Розкішна новина: ти нарешті отримала громадянство!

– Оце так! А я вже й забула – понад два роки минуло, як я подала документи. Дякую за гарну новину, люба! З Марком не зустрілася випадково?

– Це дуже сумнівне задоволення, тому намагаюся його уникати. Але Марко знає, що ти в мами. А ось кота твого погодувала, живий і здоровий.

Щойно вона зустрілася з Ясином, одразу поділилася своєю радістю.

– Так це треба обов'язково відзначити! Я поїду куплю шампанське, а ти поки приготуй десертний стіл, будь ласка. Фрукти і все необхідне знайдеш у холодильнику.

Лара відчинила холодильник і ахнула – полуниця! Навіть у Європі рідко можна купити полуницю ранньою весною, тим паче, що зазвичай вона якась пластмасова та зовсім без смаку. А тут ціла таця великої та солодкої полуниці, як у бабусі колись на дачі. Крім цього були ще манго, гуафа, ківі і диня, все це дивовижно пахло. «Безперечно, Єгипет рай для таких любителів фруктів як я». Також вона знайшла тацю з єгипетськими солодощами: «Який же Ясин уважний», – з вдячністю подумала вона.

Вони випили вже майже пів пляшки, і тут Лара сказала:

– Ясине, я хотіла з тобою порадитися, я цілісінький день про це думаю. У мене є квартира в Україні. Вона пустує, тому що необхідно зробити гарний ремонт, щоб здавати її в оренду. Я не думаю повертатися жити в Україну, а у зв'язку з останньою новиною тим більше. І я ось подумала: а чи не продати мені її та не придбати маленьку квартиру тут? Я могла б зупинятися в ній, коли приїжджатиму у відпустку, а решту часу здавати в оренду… якщо справи справді йдуть так, як ти мені розповідав уранці. Мені потрібен додатковий дохід, а квартира в Україні висить мертвим вантажем.

Ясин з цікавістю подивився на Лару:

– Це дуже гарна ідея! Думаю, що ти не пошкодуєш. А ще ми могли б організувати свій бізнес: я б працював тут на місці, а ти б мені шукала клієнтів на пострадянському просторі та в Європі. У Шармі є пропозиції на будь-який смак і вартість, готове житло і в процесі забудови. Завтра я зможу тобі вже дещо показати, щоб ти мала певне уявлення.

Наступного дня після роботи вони поїхали дивитися один житловий комплекс ще на стадії будівництва, тут можна було придбати квартиру з розтермінуванням. Такий вид інвестицій Лару не цікавив, їй потрібне було вже готове для мешкання житло в красивому компаунді й у центрі міста, а не на відшибі. Хоча багатьох цей варіант міг би зацікавити. Потім вони повернулися в той компаунд, де винаймали квартиру, і там місцевий менеджер із продажу показав їм кілька варіантів.

– Ці останні мені дуже сподобалися, але якось дорогувато: боюся, я за таку суму не зможу продати квартиру в Україні.

– Варіантів багато і вони часто змінюються. На даний момент ти подивилася квартири, щоб просто мати уявлення. А взагалі, дешевше купити в приватника, а не в компанії, але зараз рано про це думати: продай спочатку свою квартиру, не будемо забігати вперед. До речі, у тебе завтра День народження, ти думала, як хочеш його провести?

– З тобою… якщо ти не зайнятий.

Ясин голосно розсміявся:

– Ну й жартівниця ти! Ось тобі мій перший сюрприз – я завтра вихідний!

Лара весело заплескала в долоні.

– Другий сюрприз – ми завтра поїдемо зустрічати світанок в одне дивовижне місце, а потім у заповідник з оазисами.

– Це в Рас Мохаммед?

– Ні, – усміхнувся Ясин, – наш заповідник розташований у протилежному боці, за новим селищем Набк – це в сторону аеропорту. Я думаю, тобі там сподобається.

– Тоді я хочу запросити тебе в ресторан, тільки в який, я не знаю. Хотілося б у рибний, може якийсь порадиш?

Цієї ночі Ясин був особливо ніжний та винахідливий. Ще в день приїзду Лари він подарував їй неймовірно гарний чорний пеньюар, з глибоким вирізом на спині і з двома розрізами збоку, і щовечора просив одягати його і не змивати макіяж. Для нього секс був особливим дійством, ритуалом, а не просто задоволенням плотських потреб, і підходив він до цього питання з неабияким умінням. З палаючими широко розплющеними очима Ясин говорив стільки ніжних слів, компліментів і зізнань, скільки Лара не чула за все своє життя.«Невже, він справді так мене любить?» – дівчина іноді сумнівалася: «А з якої тоді причини говорити все це? Адже він уже отримав, що хотів, я його і душею і тілом, який сенс обманювати?» – і Лара відганяла від себе всі думки, вона просто насолоджувалася моментом.

Було ще темно, коли Ясин розбудив її. Вони під'їхали до якогось монумента, розташованого просто на крутому березі. На горизонті чорне море відокремлювалося від неба яскраво-червоною смугою – скоро буде світанок.

– Що це за місце? – запитала Лара, показуючи на незвичайну напівкруглу структуру у вигляді колон, на яких висіли гранітні плити з написами. У центрі незакінченого кола рвалася вгору зграя голубів, зроблена з блискучого металу.

– Це приголомшливо красиво!

– Так, красиво, але це пам'ятник дуже трагічній події: 2004 року за кілька кілометрів від Шарм Ель Шейха впав у море пасажирський літак, зазнавши аварії під час зльоту. На жаль, усі загинули. Це їхні імена написані на гранітних плитах, а злітаючі голуби символізують їхні душі, що несуться до небес.

– Як сумно! Це велика трагедія. Зазвичай авіакатастрофи забирають життя цілих сімей, – Лара захотіла подивитися монумент ближче.

– Не треба про сумне! У тебе сьогодні свято! – Ясин затримав дівчину. Він став позаду неї й обійняв двома руками за плечі. – Дивись, починається!

На горизонті з'явилася яскраво-жовта смужка сонця, що сходило. Промені розривали темряву неба і відбивалися в гладі моря, що раптом перетворилося на рідку ртуть. Металеві голуби, що злітали, відбивали світло, вони були то бузковими, то рожевими, то сліпучо-жовтими. Кольорова гама неба і води змінювалася зі швидкістю руху небесного світила, і ось, нарешті, його повний диск відірвався від горизонту. Лара стояла мовчки, не рухаючись, заворожена цим дивом народження нового дня.

– Як багато прекрасного ми не помічаємо в щоденних клопотах! Але ж це так красиво!

– З Днем народження, новий день! З Днем народження, моя кохана! – і Ясин ніжно поцілував її.

– А ти романтик, і за це я люблю тебе ще більше, – усміхнулася дівчина. Вона була щаслива.

Увесь день вони провели в заповіднику. Лара милувалася справжніми піщаними дюнами, рідкісними пальмовими оазисами та вузлуватими колючими чагарниками, що надають екзотичного вигляду цій місцевості на тлі блакитного мілководдя. Ясин навіть зробив їй невелику фотосесію: як колишній журналіст і фотограф, він умів знаходити прекрасні ракурси. Потім вони бродили по коліна у воді, тримаючись за руки і розмовляючи про все підряд. Їм було просто дуже добре удвох, Лара була впевнена, що це був найкращий День народження в її житті, але святу судилося затьмаритися.

Дорогою назад задзвонив телефон, Лара попросила зупинити машину: дзвонив Марко по месенджеру. Вона хвилину думала, чи відповідати йому. Нарешті відповіла.

– Здрастуй, Лара! Сьогодні твій День народження, хотів тебе привітати, але всі твої телефони поза доступом. Подзвонив на домашній твоїй мамі, але вона нічого зрозумілого не змогла мені відповісти щодо тебе. І тут мене осінило: ти не в Україні, а в Єгипті! Адже ти з Ним зараз? Відповідай мені! – Марко репетував в істериці. Дівчина спокійним, але твердим тоном відповіла:

– Так. А чого ти очікував після того, як погрожував мене вбити? Марко, не хочу тебе робити винним, найімовірніше, і я була багато в чому не права, але між нами так багато всього поганого трапилося за минулий рік, що я не бачу сенсу бути разом. Ти мене не відпускаєш, але я все одно піду: я не кохаю тебе більше, розумієш?!

– А кого ти любиш, цього хлопчиська?! – він майже вищав у відповідь, – що він тобі може дати? Ти заради нього хочеш зруйнувати нашу сім'ю? Ларо, відкрий очі! Хоч би який ти гарний вигляд мала, але ти стара для нього! Він покористується тобою і викине, промінявши на молодшу.

Марко бив по найболючіших місцях. Звісно, дівчина й сама не раз про це замислювалася, але одна річ, коли про це думаєш ти, як про щось далеке й туманне, а інша – коли тобі це озвучують інші просто в очі, називаючи речі своїми іменами без зайвого камуфляжу. Це боляче ранило.

– Про яку сім'ю ти говориш? Її вже давно не стало, ще задовго до Єгипту. І що стосується Його: проблема не в тому, що я хочу бути з ним, а в тому, що не хочу бути з тобою. Можливо, ти маєш рацію, і між ним і мною нічого не складеться, тільки це ніяк не вплине на наші стосунки, бо з тобою я не залишуся в будь-якому разі.

Запалала тиша, яка раптом перервалася схлипуваннями. Марко, як це часто траплялося, впадав з однієї крайності в іншу. Не залишилося й сліду від розгніваного чоловіка, у телефоні зараз лила сльози ображена дитина. У такому стані Лара Марка взагалі не могла витерпіти, він ставав настільки жалюгідним, що це викликало практично гидливе почуття презирства, замість жалю на який він сподівався. «О, Господи! Лише не це! Краще б він мене обзивав і лаяв», – промайнуло в неї в голові.

– Лара, благаю! Тільки не кидай мене, не йди! Я все пробачу, я сам виправлюся. У нас усе буде добре, ось побачиш!

Вона мовчала. Ясин, ще від самісінького початку розмови, вийшов з машини і чекав осторонь, зрідка поглядаючи на Лару.

Марко продовжував жалібно скиглити, викликаючи в ній ще більше роздратування. Мовчання затягнулося. Нарешті чоловік, розуміючи, що нічого не призводить до бажаного результату, несподівано змінив тактику і перейшов у наступ:

– Якщо ти до мене не повернешся, я накладу на себе руки та звинувачу в усьому тебе! А перед тим, як перерізати собі вени, напишу лист і надішлю в газету – нехай усі дізнаються, яка ти! Я покрию тебе ганьбою, від якої ти повік не відмиєшся!

«Ого, це щось новеньке! Почався шантаж за повною програмою класичного жанру». Лара зітхнула, вона ні хвилини не сумнівалася, що собі, коханому, він точно нічого не зробить, але все ж…

– Роби, що хочеш. І не дзвони мені більше, – вона вимкнула телефон.

Дівчина з самого дитинства ненавиділа шантаж у будь-яких його проявах. Якщо хтось шантажував Лару вчинками чи словами, що могли дискредитувати її в очах інших, то вона йшла і сама все розповідала, не залишаючи ані найменших шансів шантажистам. Слова чоловіка розлютили Лару не на жарт: «Якщо у мене і були ще якісь сумніви, то зараз, дорогий Марку, ти їх усі знищив: я піду від тебе за першої ж нагоди! Лише б це скоріше завершилося, як же я втомилася!»

Дівчина вийшла з машини, схиливши голову. Ясин підійшов і міцно її обійняв: «Я з тобою, нічого не кажи».

***

Лара відлітала зі змішаними почуттями. Хоча Світлана і їздила до неї додому і ніяких трупів там не виявила, на серці у неї було тривожно. Ясину теж передалося це почуття:

– Що з нами буде? Коли ми знову побачимося? Дуже складно жити в розлуці, – він сумно дивився їй в очі.

– Я щось вигадаю, – Лара намагалася посміхнутися, але виходило доволі кепсько.«Хоч би не розридатись просто тут!»

Вони швидко попрощалися, і Лара побігла до входу на митний контроль. Ясин попрямував до машини, де на нього чекав Адель: цього разу він відвозив Лару в аеропорт.

– А я дивлюся, що ця Лара з простого сірого горобчика на золоте райське пташеня перетворюється: і громадянство отримала європейське, і квартиру має на продаж, і з чоловіком хоче розлучитися. Усе складається на твою користь. Ти не повинен втрачати такий шанс! Тим паче, що вона тобі ще й подобається.

– Занадто складні там у них стосунки, невідомо, чим усе це може закінчитися.

– Наполегливість і граніт руйнує, все в твоїх руках.

Але у Ясина такої впевненості не було.«Хоч би з нею нічого не трапилося!»