Вони ледь не запізнилися на екскурсію, автобус на них давно чекав біля воріт компаунду, 10 туристів осудливим поглядом зустріли тих, хто запізнився. Коли гід запитав, чому так довго, Ясин заявив, абсолютно не соромлячись, що вони молодята і тому можна поставитися з розумінням до їхнього запізнення. Лара почервоніла, наче помідор, а всі туристи одразу усміхнулися і почали робити неоднозначні компліменти та привітання. Атмосфера в автобусі одразу розрядилася, всі помітно повеселішали, хтось їм підморгував, хтось потиснув Ясину руку, і тільки Лара хотіла провалитися крізь землю. Але тут хлопець міцно обійняв її за плечі, притиснувши до себе, і сказав: «Я дуже щасливий і хочу цим поділитися з усім світом!» Раптом Лара відчула неймовірне тепло та умиротворення, що розлилося тілом, вона усміхнулася, поклавши голову йому на плече. Це була незабутня поїздка на квадрациклах пустелею. Лара сиділа позаду та милувалася краєвидами, обійнявши його за спину, і відчувала, як сильно б'ється його серце – від цього і її серце теж билося частіше. А наступного дня вони поїхали на екскурсію в Кольоровий Каньйон на джипах, і Ясин знову розповідав усім туристам, що у них медовий місяць. За кожної зручної нагоди він тягнув її в затишне місце, щоб поцілувати, і пристрасно шепотів на вухо: «Не можу дочекатися ночі!» А Лара й справді почала почуватися, як під час весільної подорожі, якої в неї ніколи не було, незважаючи на два шлюби за плечима.

Вона дивилася на Ясина і не розуміла, як можна почуватися так легко, природно і невимушено з людиною, яку ледь знаєш? Їй було з ним цікаво та весело. Він був не тільки невтомним коханцем, що нормально для його віку, але й доволі умілим, чим дуже здивував Лару. Своєю безпосередністю він зачепив у ній ту тваринну пристрасть, яка зазвичай ховається так глибоко всередині, що й не всі здогадуються про її існування. Ясин розбудив у ній її жіночу сутність, яку вона так довго приховувала. Лара більше не соромилася бути самою собою у своїх бажаннях і фантазіях, а він охоче їй слідував, і дівчину сповнило відчуття, що вони – одне ціле, настільки все було гармонійно.

Лара мимоволі згадувала Марка, який чомусь завжди соромився своєї наготи та й їй прищепив певні комплекси. Наприклад, одного разу вона купила й одягла гарну сексуальну спідню білизну з мереживними панчохами, щоб потішити чоловіка, але його реакція її приголомшила: «Терміново зніми з себе все це, ти мені в такому вигляді нагадуєш повію!» Лара після цього і сексом займалася, як пуританка, щоб чоловік не запідозрив у ній вульгарності, приховуючи свої справжні бажання. З Ясином вона почувалася повністю розкутою і відкинула непотрібну сором'язливість, отримуючи від сексу все те, що по праву їй належить. До речі, вже наступного дня він подарував Ларі дуже сексуальну домашню сукню: за словами Ясина, єгипетські жінки носять таке вбрання в домашній обстановці, щоб викликати в чоловіка бажання. Дівчина розсміялася і сказала, що на даному етапі їй терміново необхідна сукня, яка хоча б трохи знижувала у чоловіка бажання, але подарунок все ж приміряла, чим і поплатилася: на чергову вечірню прогулянку вони вже не пішли.

Лара з Ясином ще їздили в монастир Святої Катерини і провели ввесь день в аквапарку, де вона використала місячний запас сонцезахисного крему, боячись навіть найменшого натяку на засмагу. У день свого народження Ясин познайомив її з кількома друзями і навіть дав навіщось поговорити телефоном з одним із братів, який знав англійською всього кілька слів. Зустрічалися вони також і з Аделем.

Настав день від'їзду. Лара ходила кімнатою та складала речі, а Ясин лежав на ліжку, спостерігаючи за нею. І раптом промовив:

– Твій чоловік просто божевільний.

Лара застигла на місці від несподіванки.

– Як він не розуміє, наскільки йому пощастило?! Як я йому заздрю! – Ясин сів на ліжку та звісив голову.

Вона підійшла та погладила його по волоссю, а він обійняв її за ноги і сидів так кілька хвилин. Коли хлопець підняв обличчя, його очі зрадницьки блищали.

– Обіцяй, що не забудеш мене! – Лара нахилилася і поцілувала його в губи, по її щоках текли сльози.

В аеропорт їхали майже мовчки, кожен по-своєму переживаючи момент розставання. Ясин провів її до митного контролю, міцно обійняв і рвучко пішов геть, не обертаючись. Усі слова любові та прощання були сказані раніше. Лара зітхнула і пішла на контроль. У черзі на чек-ін стояли переважно ті самі туристи, з якими вона летіла сюди. Усі були засмаглі, а деякі навіть доволі обгоріли на сонці. Один хлопець, видно добрий жартівник, раптом сказав Ларі:

– Дівчино, а де ви відпочивали? У вас прекрасна підвальна засмага!

У черзі засміялися, а хтось вигукнув:

– Та ніколи їй, напевно, було! Хто за чим їздить.

І тут знову всі дружно розсміялися. Лара віджартувалася, а сама подумала: «У саму точку! Але зате мету досягнуто – засмагою і не пахло.» У літаку вона понуро думала про повернення додому і про чоловіка, який навіть жодного разу не зателефонував.

***

Ясин знайшов Аделя, як завжди, за грою в плейстейшн.

– Ну, нарешті, повернувся! Уже полетіла?

Ясин кивнув, а Адель продовжив:

– Ти її добряче зачепив, бачив я, як вона на тебе дивилася. Трохи почекай, і Лара тобі бонуси почне слати. Тільки в жодному разі не пиши і не дзвони їй зараз, нехай понудьгує! Гроші за оренду квартири тобі віддала?

– Лара хотіла дати половину, але я відмовився. Щоправда, потім я їх знайшов у себе в сумці, вона підклала, – і Ясин простягнув другу гроші.

Адель уважно подивився на хлопця:

– Та я бачу, що це вона тебе зачепила! Ще не вистачало, щоб ти закохався! Ну нічого, це до найближчого приїзду Каті: вона тебе швидко вилікує, тож не тільки Лару – маму рідну забудеш! До речі, вона на Новий рік прилетить, скоро вже зовсім.

Ясин мовчки кивнув, а сам у цей час писав смс: «Хабібті, ти добре долетіла? Я без тебе вмираю».

Глава 8

«– Кохана, давай забудемо все погане!

– Давай! Чоловіче, а ви хто?»

(З народного гумору)

«Що маємо – не бережемо, втративши – плачемо».

(Народна мудрість)

Ніхто нічого не запідозрив, ця перша поїздка до Єгипту так і залишилася її секретом. Лара не могла знати, як далі розвиватимуться події і, в принципі, була готова до того, що ніякого продовження у цієї історії не буде – може, воно було б і на краще. Але все сталося далеко не так: після поїздки в Шарм Ель Шейх стосунки між Ларою і Ясином стали розвиватися ще бурхливіше. Тепер, без зайвого збентеження, вони спілкувалися більш інтимно, як закохана пара в розлуці. Лара жила спогадами і зустрічами в месенжері, не підозрюючи, що надходять складні часи.

Одного вечора, будучи ще на роботі, вона почула телефонні дзвінки. Зазвичай Лара не відповідала, це було не прийнято в робочий час, але оскільки дзвінки не припинялися, вона вибачилася і вибігла з телефоном на вулицю. Це був Марко. Дівчина дуже здивувалася, оскільки чоловік знав про порядки у неї на роботі, і злякалася, що могло щось трапитися з Віталіком. Телефон знову задзвонив, і Лара поквапилася відповісти:

– Алло, Марко! Що сталося? Ти так дзвониш, ніби пожежа в будинку!

– Це гірше за пожежу, – похмуро відповів чоловік. – Я щодо твоїх фотографій із Єгипту… хто це поруч з тобою?

У Лари завмерло серце: «Які він знайшов фотографії, з першої чи другої поїздки? У жодному разі він не повинен зрозуміти, що я була там двічі!»

– Я не знаю, що саме ти маєш на увазі, можливо, з готельним гідом.

«Якщо знайшов із першої поїздки, то мені пощастило – там немає нічого особливого», – подумала дівчина, але сподівалася вона марно.

– Ти мене вважаєш мене ідіотом? – Марко закричав у слухавку. – Це твій коханець, так? Чи ти думаєш, я нічого не помічаю? Я так розумію, що це триває понад 7 місяців, яка ж ти шльондра: поїхала на тиждень у відпустку і відразу в ліжко до іншого стрибнула!

Лара, аналізуючи його слова, зрозуміла, що це фотографії з другої поїздки (як він їх знайшов?), але він про це не здогадується: «Нехай краще думає, що я легкодоступна, ніж дізнається правду». Сенсу заперечувати не було, і видихнувши, сказала:

– Так, ми коханці. Тепер ти це знаєш і можеш подати на розлучення.

– А ось на це не сподівайся! – прогримів голос чоловіка. – Я ж сказав, що не відпущу тебе, і тільки смерть розлучить нас! Думаю, що ти її заслужила, готуйся!

У дівчини затремтіли руки, вона не знала, чи вірити таким погрозам, але всередині себе вона розуміла, що Марко на таке може бути здатний: він однолюб, Лара була його першою великою любов'ю і останньою, як він любив говорити. «Що ж робити?» Їй стало страшно. «Аби він свій гнів не зігнав на Віталіку!», – серце впало кудись углиб. Вона зайшла до ресторану, і з її вигляду господар одразу запідозрив недобре. Він посадив дівчину перед собою: «Кажи, що сталося!» Їй довелося все розповісти, як на сповіді, про історію з Ясином. Про Марка говорити що-небудь не було потреби: господар ресторану прекрасно знав його, бо не один рік Лара йому плакала в жилетку регулярно. Саме тому він і не осуджував її:

– Рано чи пізно це мало статися. Тільки навіщо в Єгипті? Любиш ти собі життя ускладнювати! Який зиск від твого малолітка?

Лара сиділа з опущеною головою, а господар продовжував:

– Перевіряти, здатний Марк реалізувати погрози чи ні, ми не станемо. Навіщо його провокувати? Їдь до своїх подруг, а я зараз заїду за Віталіком і привезу його до тебе. Завтра, з Богом їдьте до мами, вважай, що ти у відпустці. Ти ж усе одно на Великдень збиралася в Україну. А там уже подивимося, що робити.

Лара підняла голову і з вдячністю подивилася на свого начальника, доброго та розуміючого товариша.

Наступного дня, поки Марко був на роботі, Лара заїхала за речами і вже ввечері поїхала з сином до мами. На жаль, мамі довелося все розповісти, звісно, опускаючи подробиці про погрози вбити її.

– Ой, не знаю, крихітко, чи маєш ти рацію! – мама скрушно хитала головою. – З твоїм першим чоловіком було все зрозуміло, п'яниця та гуляка. А Марко-то чим тобі не догодив? Взяв тебе з дитиною, відвіз до Європи, любить, забезпечує, не п'є, не б'є, не гуляє – чого тобі ще треба?

«Ось вони – критерії жіночого щастя: не п'є, не б'є, не гуляє – портрет ідеального чоловіка! У моєму випадку навіть кохає, начебто тільки вже за це можна йому ноги цілувати, на думку багатьох. Але чому мені з Марком бути в сто разів складніше, ніж із першим чоловіком? Напевно тому, що, незважаючи на всі свої недоліки, перший чоловік не приховував їх і був зі мною чесний: я такий, який є, змінюватися не хочу і не буду, ні до чого тебе не примушую, і якщо не подобається – не тримаю! Марко же був практично ідеальний в очах інших, і як їм пояснити, що від самотності мені хочеться іноді вити, а тепер до цього додався ще й страх за власне життя?» Такі невеселі думки роїлися в голові в дівчини, але тут мама раптом сказала:

– Як би там не було, ти – моя дочка, а я завжди прийму будь-яке твоє рішення, що стосується твого особистого життя, то я – за твоє щастя! І якщо ти впевнена, що так краще, тоді не втрачай даремно час: життя швидкоплинне! Розлучайся й їдь до свого Ясина! А то ж він теж довго чекати не буде.

Лара не вірила власним вухам, вона підійшла до мами та міцно її обійняла. Мама і сама пережила два шлюби: перший, з її батьком, був спочатку дуже щасливий, поки батько не захворів і не поринув з головою в кар'єру, геть забувши про дружину і доньку. Тут, як ніхто інший, мама могла зрозуміти Лару, що означає жити з абсолютно чужою людиною під одним дахом. І ось тоді вона відчайдушно закохалася в красеня-чоловіка, у якого до неї вже було кілька дружин і, хто знає, скільки коханок. Тоді всі маму відмовляли, і тільки бабуся стала на бік її вибору. Це заміжжя закінчилося, як усі й пророкували, але зате мама прожила ці 8 років на піку своїх уже зрілих почуттів, вона випробувала повною мірою те кохання, за яким пішла, і ні про що не шкодувала. Тим паче, що в цьому шлюбі народилася донька, яка стала і коханням, і розрадою для неї. Лара була ще підлітком, але вона все добре пам'ятала і вже все розуміла. Вона дуже раділа за маму, коли та літала від щастя, і переживала за неї, коли вони розлучилися. Вітчим завжди був добрий до Лари, вони і тепер із ним були в дружніх стосунках, звісно, здебільшого завдяки молодшій сестрі.

Лара поїхала провідати подругу дитинства, з якою вони і до нині були дуже близькі. Ірина жила в сусідньому місті, тож коли Лара приїжджала, то це не обходилося короткою зустріччю: як правило, вона зупинялася у подруги з ночівлею, а то й на кілька днів. Чоловік і діти Іри ставилися до таких наїздів із прихильністю і не заважали подругам проводити час удвох. Ось і цього разу чоловік узяв дітей і поїхав вечеряти в піцерію, а подруги залишилися вдома, відкривши пляшку чудового червоного вина.

– Який же він у тебе молодець! Ти зробила правильний вибір, – кивнула Лара на чоловіка, що йшов.

Іра промовчала і з тугою подивилася у вікно. Колись вона кохала іншого чоловіка, найімовірніше, і досі кохає. Але Іра була людиною практичною, ухвалювала рішення головою, а не серцем. З тим, іншим, у них була шалена пристрасть: з'єднуючись, вони утворювали вибухонебезпечну суміш, яка мала руйнівну силу. Подрузі вистачило витримки піти з цих стосунків у більш спокійні, але які гарантували стабільність і нормальну сім'ю. У Лари було враження, що чоловік Ірини про все знав і здогадувався, що її серце належить іншому, але він настільки її любив, що ніколи не втрачав надії. Іра зі свого боку намагалася не давати приводу його сумнівам, але ця вселенська туга в очах іноді її видавала.

– Це складно, – тихо сказала Лара, – зараз, як ніхто інший, я тебе розумію.

Ірина здивовано глянула на подругу.

– А ну, люба, давай розказуй! Підозрюю, що нам треба чогось міцнішого, – вона прибрала вино і принесла пляшку хорошого коньяку. – Це буде в саме те!

Ірина знала про проблеми з Марком, Лара не раз їй про це розповідала. Тепер прийшла черга розповісти про Ясина. Подруга слухала, широко розплющивши очі. А наприкінці сказала:

– Та вже! Ти, як зазвичай, у кохання, як у море – одразу з головою пірнаєш! Ні, щоб глибину спершу виміряти, підстрахуватися, щоб голову об каміння не розбити. Інстинкт самозбереження геть відсутній! Ну що ти про нього знаєш, щоб через нього руйнувати сім'ю?

– Та нічого не знаю! А коли і як? Ми зустрічалися тільки раз, першу поїздку я не рахую. І потім, я сім'ю руйную не через нього, адже ти прекрасно знаєш наші з Марком стосунки. Ясин – це радше наслідок, а не причина.

Іра кивнула головою погоджуючись.

– Тоді тобі потрібно все ж таки ближче пізнати цього Ясина, щоб починати розуміти, куди рухатися. Марко мені теж не дуже подобається останнім часом, але ти ж знаєш, що я людина практична: я за те, що тобі вигідніше. Думаю, що це не перша і не остання романтична історія у твоєму житті, все можна пережити. Але я прекрасно знаю, що ти не заспокоїшся, доки не вип'єш цю чашу до дна, тож тобі не варто тяггнути, а треба швидше прояснити ситуацію. До речі, про невипиту чашу: твій фужер досі повний. А ну, давай до дна та йдемо спати, а то вже глибока ніч.

Уранці Лара прокинулася і нікого не застала вдома. «Дивно, куди всі зникли? Ну, діти в школі, ясно. А Ірина де?» Лара поснідала і вирішила почати приготування до обіду, знайшла всі необхідні продукти і вирішила зварити борщ. У подруги вона почувалася, як удома – це Ірина її до цього привчила. Вони з чоловіком повернулися тільки за дві години, зайшли в дім дуже задоволені, змовницьки посміхаючись. Лара подивилася на них зі здивуванням.

– У тебе День народження скоро, – почала Іра, – і ми ось вирішили зробити тобі подарунок.

Вона поклала перед подругою конверт.

– День народження через тиждень, не розумію, навіщо заздалегідь подарунки дарувати, – продовжувала дивуватися Лара, беручи конверт.

– Зараз зрозумієш! – розсміялася подруга.

Лара ахнула: у конверті була путівка до Єгипту на 7 днів, у Шарм Ель Шейх! Дівчина скрикнула і кинулася цілувати друзів.

– Але це занадто дорогий подарунок!

– По-перше, це не тільки від нас, а від усієї нашої компанії; по-друге, це ще й за минулий рік, коли тобі виповнилося 35, а ми не мали змоги тебе привітати; а по-третє, врешті-решт, ми можемо собі це дозволити! Вибач, довелося залізти до тебе в сумочку за паспортом, а то сюрприз не вдався б!

Лара, яка світилася від радості, розглядала путівку:

– Так виліт післязавтра!

– Так, тому День народження ми відсвяткуємо вже після твого повернення, – і тихо прошепотіла Ларі на вухо, – без хороших новин не повертайся!

***