Цитаты из книг автора «Иван Нечуй-Левицкий»

Три днi лежав пiд вербою Кайдаш,

На другий день Кайдаш пiшов до священика, висповiдався, але все те нiчого не помогло. До його внадився херсонський чумак, приходив до його вночi та все неначе водив його десь по пущах та по нетрях. Через тиждень той чумак завiв Кайдаша знов на греблю, а вранцi його знайшли в водi на потоках коло самої застави. Мiрошник прийшов пiдняти заставу i вглядiв у водi неживого чоловiка. В млинi мололи семигорськi люди i впiзнали Кайдаша.

коли гляне пiд стiл, пiд столом лежить здоровий, як кабан, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами, з ротом до вух, з бiлими здоровими зубами. Кайдаш злякався i сiв на лавi. Вiн зирнув на пiл, на лавi й на полу сидiли рядком здоровi чорти i клацали до його зубами, неначе вовки. Кожний держав по жаринi в ротi: жар свiтився в їх зубах, зубатi пащеки червонiли. Один чорт показав йому на сокиру пiд лавою й шепотiв: «Вiзьми сокиру та зарубайся!» Другий показував на налигач пiд полом i шепотiв: «Пiди в клуню та повiсся!» Третiй пiдказував: «Пiди до ставка та втопись!»

Нап'ється в шинку та тiльки дурiє.

Вiн був чоловiк гордий, упертий, не любив нiкому кланятись, навiть рiдному батьковi.

неї нагнало око, як куряче яйце. Око стухло, але од того часу вона ослiпла на праве око.

в чужих руках шматок хлiба все здається бiльшим.

Карпо взяв довгу та рiвну лiщину i почав з Лаврiном мiряти город вздовж та впоперек. Перемiрявши город, вони роздiлили його вздовж пополовинi й позабивали на межi кiлки.

У Кайдашевiй хатi стала мирнота: свекруха помирилась з невiсткою. Зате на дворi, мiж двома господарями, старим та молодим, почався нелад.

Сльози та несподiвана тривога помирили сiм'ю, неначе всiх помиряюча смерть.