Цитаты из книг автора «Фрэнк Герберт»

І вони збагнули, що така послідовність неможлива без відділення людського матеріалу від тваринного – для покращення породи.

Надія потьмарює спостереження»

Наше випробування – це криза та спостереження.

Ти чув про те, що тварини відгризають собі лапу, щоб вирватися, коли потрапляють у пастку? То все звірине нутро. А людина лишилася б у пастці, витримала б біль та прикинулася б мертвою, щоб убити ловця і знищити загрозу своєму видові.

Я не повинен боятися. Страх убиває розум. Страх – це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страхові. Я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене. І коли він піде геть, то я обернуся до нього внутрішнім зором і простежу його шлях. Там, де страх пройде, нічого не зостанеться. Залишуся тільки я».

ніхто не здобуває їжу, безпеку та свободу лише завдяки інстинкту

даже бежать, он позволил панике, пусть даже на миг, захватить себя!.. Теперь он усилием воли заставил себя действовать так, как его учили: расслабиться, затем от настоящей расслабленности перейти к кажущейся и быть готовым в любой миг нанести удар в любом направлении.

Если бы желания были рыбами, мы бы все забрасывали сети…» – пробормотал он.

«Под воздействием стресса разум может отклониться в любую сторону, как в положительную, так и отрицательную, как верньер – от позиции «Включено» и до «Выключено»…

Мы пришли с Каладана – райского мира для нашей, человеческой формы жизни. Там, на Каладане, не было нужды строить рай для тела или духа – перед нашими глазами была уже райская действительность. Но за нее мы заплатили ту цену, какой люди всегда расплачивались за райскую жизнь: мы стали слабыми, изнеженными, потеряли закалку.