Цитаты из книги «Мистецтво любові»

Гакслі у своєму «Прекрасному новому світі»

Послідовний розвиток ідеї монотеїзму в майбутньому може привести тільки до одного висновку: не згадувати ім’я Бога взагалі, не говорити про Нього. Тоді Бог стає таким, яким потенційно є в монотеїстичній теології: безіменним, єдиним, невиразним, таким, що співвідноситься з єдністю, що є основою універсуму, основою всього, що існує. Бог стає істиною, любов’ю, справедливістю. Бог – це я, оскільки я людина.

Максимум, що людина може сказати, – це те, чим Бог не є, знайти негативні атрибути, твердити, що він не має меж, не є недобрим, не є несправедливим. Що більше я знаю про те, чим Бог не є, то глибше я його пізнаю.

Якщо маєш любов до себе, то любиш усіх інших, як самого себе. Доки любиш іншу людину менше, ніж себе, тобі не вдасться любити себе по-справжньому. Та якщо ти любиш усіх – і себе також – однаково, то любитимеш їх як одну людину, що водночас є і людиною, і Богом. Отже, той, хто любить себе та інших однаково, досягає величі й праведності»[26].

Хіба це не є підтвердженням того, що зацікавленість іншими й зацікавленість собою є взаємовиключними, і цього не уникнути?

Справжня любов є проявом продуктивності й передбачає турботу, повагу, відповідальність і знання.

Утім, любов до безпорадного, бідного чи чужинця і є початком братньої любові. Любити власну плоть і кров – це не досягнення. Тварини люблять своє потомство і дбають про нього. Безпорадний любить свого господаря, бо його життя залежить від нього; дитина любить своїх батьків, адже потребує їх. Любов починає розкриватися тільки в любові до тих, хто не слугує якійсь меті.

Симона Вейль: «Ті самі слова (наприклад, коли чоловік каже дружині „Я тебе люблю“) можуть бути банальними або надзвичайними – залежно від того, як їх промовляють. А це залежить від глибини шару особистості, в якому вони народжуються, – і воля тут безсила.

всі його спроби любити приречені на поразку, якщо він не буде активніше розвивати свою індивідуальність, щоб рухатися в продуктивному напрямку; у тому, що відчуття задоволення від любові неможливе без вміння любити ближнього, без справжньої скромності, сміливості, віри і дисципліни.

Щоб людина могла любити і щоб любили її – необхідна мужність. Мужність надати певним цінностям особливого значення – ризикувати й ставити на них геть усе, що маєш.