Цитаты из книги «Мартін Іден»

Ця бідна, проста, знесилена важкою працею жінка мала невичерпні запаси віри.

хоче себе запевнити, що не бачила нічого.

Але якщо вони й тут не сказали нічого путнього, то уяви собі, як би довелося терпіти, розмовляючи з ними про щось інше.

Це в ньому найкраще, а життя таке коротке, що хочеться брати від людини тільки найкраще, що вона може дати.

Непереконлива ілюзія – це очевидний обман,

Хай навіть людина має і особливий хист до ковальства, – засміялася вона, – але перше ніж стати ковалем, вона повинна побути підмайстром.

Тридцять тисяч на рік – це, звісно, непогано, але катар шлунка й нездатність бути по-людському щасливим позбавляли їх усякої цінності.

мені шкода містера Бетлера. Він тоді, звісна річ, був занадто молодий і не розумів, що робить, але ж він сам украв у себе життя заради цих тридцяти тисяч! Це добрі гроші, проте вони не дадуть йому того, що хлопцем він міг би мати за десять центів, коли б не відкладав їх, а купував на них цукерки, горіхи або квитки до театру.

Несвідомо вона вважала його своєю власністю.