Книга недоступна

Мартін Іден

4,4
14 читателей оценили
410 печ. страниц
2013 год
Оцените книгу

Отзывы на книгу «Мартін Іден»

  1. mokasin
    Оценил книгу

    Безумству вашому немає меж!
    Культура? Брешете! Продали душу!
    Ви - нЕлюдство! А, отже, я із вами теж...
    Невже з цією думкою я жити мушу?

    Мені трохи соромно, що прочитав “Мартіна Ідена” аж у сорок років, але не прочитати його я не міг. За спиною у мене був досвід двох невдалих знайомств з твором, але, натхненний нещодавно прочитаною мелодраматичною "The Little Lady of the Big House" , я наважився на третє.
    Перше знайомство відбулось ще за шкільною партою і було перерване (закинуте у глухий закуток) десь після третини прочитаного. Як же мене бісило тоді і бісить зараз те, що у шкільному віці треба було читати неможливу для глибокого усвідомлення (принаймі, мною) літературу. "Мартін Іден", "Майстер і Маргарита", “Над прірвою у житі”, "Маленький принц" (зараз він у програмі для шестикласників і мені буде цікаво почути думку моєї одинадцятирічної доньки) — ось далеко не повний перелік того, що я перечитував зі шкільної програми в уже поважному віці.
    Друге — зо три роки тому, коли я намагався прочитати “Мартіна Ідена” в оригіналі. Але знову полишив цю справу. Цього разу причина була у "The Ultimate Hitchhiker's Guide to the Galaxy" — саме перед цим я домучив в оригіналі цю класику нелюбимої мною фантастики з її сленгово-діалектично-фентезійною мовою і “кілометровими” реченнями, коли доводилось заглядати у словник (або й у переклади, бо не кожне слово міг відшукати у словнику) мало не щохвилини. Тому, прочитавши кілька десятків сторінок “Мартіна Ідена” англійською, вирішив, що не варто витрачати свої збурені Дугласом Адамсом нерви і дорогоцінний час на усвідомлення хитросплетінь філософських думок нерідною мовою.
    Отже, англійською я перемкнувся на “Гру престолів”, а своє третє побачення з “Мартіном Іденом” почав на рідній — українській. Не вважаю за потрібне переповідати прочитане — як-не-як класика світової літератури і найвдаліший роман Джека Лондона. Воно (побачення) очікувано (доріс же!) стало продуктивним і приємним, не зважаючи на просякнутість ницістю людської натури. Спасибі тобі, Джеку!