Книга или автор
Дзвоник

Дзвоник

Премиум
Дзвоник
4,0
2 читателя оценили
9 печ. страниц
2016 год
12+
Оцените книгу

О книге

«Дзвоник» Бориса Грінченка – психологічне оповідання про дівчинку-сироту, яка змалку знала лише знущання і хотіла покінчити життя самогубством. *** Перу автора належать й інші твори, зокрема, «Батько та дочка», «На розпутті», дилогія «Серед темної ночі», «Під тихими вербами», «Пан Коцький», «Без хліба», «Каторжна», «Сам собі пан» тощо. Борис Грінченко відомий як талановитий письменник, який працював у жанрах прози, поезії та драматургії.

Читайте онлайн полную версию книги «Дзвоник» автора Борис Грінченко на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Дзвоник» где угодно даже без интернета.

Подробная информация

Год издания: 2016

Дата поступления: 21 января 2018

Объем: 16.4 тыс. знаков

Купить книгу

Отзывы на книгу «Дзвоник»

  1. v_kalyta
    v_kalyta
    Оценил книгу

    У творі йдеться про важке життя у сиротинці, яке відчуває на собі дівчинка Наталя після того, як її взято від батька-пияка. Проте своїм оповіданням Б. Грінченко хотів повідомити читачеві не тільки це. Твір містить своєрідний підтекст, який простежується, коли уважніше вдивитися у денний розпорядок дитячого будинку та до відчуттів дівчинки.

    «Селючка!» - дразнять її інші діти точно так само, як в часи письменника, пануюча нація називала українців, ставлячи на них таке клеймо. Більш явно цей підтекст вимальовується, коли Наталю вчать незрозумілої їй мови, слова якої викривлюють суть тих речей, які дівчинка звикла ними називати, говорячи рідною мовою.

    «адже думала вона, що «орать» - це на полі орати, а сьогодні її вилаяно дурною й сказано, що це значить – репетувати; або от учора: вона думала, що «рожа» то квітка така, а їй кажуть, що це – пика…»

    От і не забарився результат такого промивання мізків, як у Грінченкової Наталі, так і в українського народу під постійним тиском російської влади:

    «І потроху Наталя зовсім перестала вірити своїй голові; вона вірила тільки тому, що скаже вчителька(читай - Росія), а своя думка в неї замирала, перестала жити, працювати. Дівчина справді ставала дурною.»

    Такого результату хотів суб’єкт маніпулятивного впливу, таким і його об’єкт сприймався в очах решти. Героїня, оточена чужими людьми, жалкує за своїм нужденним життям в селі, адже там мала найголовніше – свободу. А тут, під гнітом, усю волю та впевненість у неї забирає дзвоник – своєрідний символ диктатури.

    «Дзвоник будив її – вона вставала, кликав снідати – вона йшла, велів учитися – вона вчилася, випускав з класу після лекції і знову наказував сідати – вона слухалася».

    В результаті такого постійного тиску особистість головної героїні деградує.

    «І вона жила дивним життям: життям без своєї волі, без надії».

    Фактично жила рефлексами, а дзвоник діяв на неї, немов на собаку Павлова. Через нього у дівчинки з’являється нав’язлива думка звести рахунки з життям,

    «тільки почує вона дзвоника, зараз їй згадується колодязь і глибоко-глибоко блищить у йому вода».

    Чіткої кінцівки оповідання не має. Автор ніби не знає, що трапиться з його героїнею у майбутньому точно так само, як не знав, чи звільниться Україна з-під російського гніту.

Цитаты из книги «Дзвоник»

  1. . Вона спускала свої великі темні очі додолу, її довгі вії виразно визначалися тоді на зблідлому обличчю.
    14 ноября 2017
  2. Це нечупарне прізвище ніяк не приставало до її тоненької невеличкої постаті з чорноволосою голівкою, до її замисленого обличчя з великими засмученими очима
    14 ноября 2017