Цитаты из книг автора «Эдгар Аллан По»

Новели «Серце виказало» й «Барильце амонтильядо» побачили світ у періодиці відповідно 1843 і 1846 рр. і належать до кращих й найвідоміших психологічних новел письменника, які він писав протягом 1840-х рр.

доволі часто новели демонструють практично однаковою мірою риси, за якими їх можна віднести до різних груп, скажімо, як «Чорний кіт» – заразом психологічний і аналітичний.

Оповідь Артура Гордона Піма» входить до широкого контексту прози письменника, основу якого складає новелістика. За майже два десятиліття Едгар По написав близько сімдесяти оповідань. Багато старань докладено до їх класифікації, але загальноприйнятої так і не було створено, як не був вироблений і уніфікований підхід до неї. Зазвичай виділяють детективні (ми їх уже називали), аналітичні («Падіння до Мальстриму», «Чорний кіт», «Передчасне поховання» тощо), фантазійні (works оf imagіnation) – такі як «Лігейя», «Маска червоної смерті», «Падіння дому Ашерів» (до речі, сам По їх поціновував найвище), макабричні (або містичні), психологічні, пародійні, сенсаційні тощо.

«Оповідь Артура Гордона Піма» вважається також найзагадковішим твором По –

Оповідь…» можна сприймати і як умоглядний експеримент, при якому По моделює ситуації, що надають можливість вивчати людину у стані наближення смерті й вмирання в усьому спектрі її фізичних, психологічних і ментальних реакцій, спостерігати за згасанням її свідомості тощо. Одним із таких «перехідних» станів є стан «похованого заживо», якому По приділяв багато уваги і в новелістиці, варто лише згадати оповідання «Передчасне поховання», ситуація «похованого заживо» присутня і в «Барильці амонтильядо», про яке йтиметься згодом; вважається, вона відбила власну фобію письменника.

По завжди залишає читачеві право сумніватися й самому вирішувати, у що йому вірити

По, його вирізняє специфічне поєднання, здавалось би, непоєднуваних первнів – раціонального й містичного.

Його так само цікавила загадка людської душі, і він так само вважав, що зло гніздиться саме в ній і нею ж породжується, що вона є джерелом і водночас «порталом» входження жахливого в наш світ. Він вправно освоїв прийоми навіювання атмосфери «саспенсу», при цьому характерні для «готичної» літератури сюжети, мотиви, локації й типи персонажів По зазвичай не відтворює у їх первинному вигляді, але їхні проекції практично завжди присутні.

Говоря «мастерская игра», я имею в виду ту степень совершенства, при которой игрок владеет всеми средствами, приводящими к законной победе

Среди прочего нам известно, что для человека, особенно одаренного в этом смысле, дар анализа служит источником живейшего наслаждени