Вони з’являються зі спаданням сутінок. Виповзають зі своїх моторошних схованок сотнями і тисячами.

Країну паралізовано, транспортні сполучення не функціонують, а перелякані армійські частини, рятуючи свої шкури, відкривають вогонь по будь-якій групі беззахисних людей, по будь-якому рухові в передвечірній імлі.

Процвітає грабіж та розбій на дорогах. Кожен рятується, як може, а армія, що покликана нібито нас захищати, стрімко сама перетворюється на справдешнє стихійне лихо, адже все ще має на озброєнні найрезультативніші механізми вбивства собі подібних.

Ці люди навчені стріляти, і вони стріляють.

Стріляють по своїх беззбройних співгромадянах – чоловіках, жінках та навіть дітях. Я особисто була свідком цинічного розстрілу молодої сім’ї на одному з пропускних пунктів – у молодої жінки був, либонь, грип чи звичайна застуда, солдати (зовсім юні хлопчаки) довго світили їй в очі ліхтарем; вона сахалась, а вони питали, чому в неї запалені очі. Потім її чоловік не витримав та почав кричати на солдатів. Ті виштовхали сім’ю з машини і повели до залізничного насипу – звідти донеслась пара коротких черг.

Мені було дуже страшно, але я потай вибралась із намету санітарної служби і хащами пробралась до насипу… за ним валялись людські тіла, декілька десятків людських тіл валялось уздовж насипу.

Я скам’яніла. Мені було відомо, що ці трупи далеко не всі є жертвами розстрілів – залізниця функціонувала, і трупи викидали під укіс під час проходження рухомого складу. Я це знала, але все одно була шокована і, мов паралізована, визирала з-за колії в ніч – на цей жахаючий жертовник нової епохи: розкидані людські тіла під залізничною лінією серед запущеного житнього поля.

Але, як виявилось – це ще не весь шок, який я мала пережити в цю ніч.

Сутінки ж бо тільки спали, і невдовзі я помітила краєм ока якийсь незрозумілий рух у житі. Потім із жита й бур’янів, хитаючись, вийшла ця істота. Здається, це була зовсім юна дівчина (можливо, мені здалося – я не знаю…), схожа на школярку. На ній була брудна, подекуди обірвана одіж, здається, схожа на звичайний спортивний костюм. Вогні прожекторів били недалеко од будки караулу, і мені було видно.

Довге волосся дівчини було розпатлане і якесь засмальцьоване – закривало більшу частину лиця. Вона ніби принюхувалась, а потім стала на коліна коло одного з трупів (з більш свіжих, як я зрозуміла) і… вп’ялась у його шию, як звір. Вона вп’ялась у його шию зубами, і я навіть почула через хвилю тягучий звук смоктання.

Вона пила кров із трупа, стоячи на колінах, а я дивилась на це з-за насипу, як скам’яніла.

Але раптово залунала сирена, і прожектор розрізав морок ночі – освітив трупи в полі й дівчину. Вона підняла голову, і я побачила її мертвенно-бліде лице, заляпане в свіжу кров, що стікала з губ на підборіддя і шию; з-під губ стирчали ікла.

Тут же почулись панічні крики солдатів: «Жнець! Жнець! Справа за насипом… відкрити вогонь, відділенню – відкрити вогонь!..» Вони почали стріляти без ладу і неприцільно, волали дико щось на зразок: «Цілься в голову!.. Не мантуль… Бий прицільно в голову!..»

Коли ж одна з черг пройшла по землі коло дівчини, то ця дивна істота злетіла вгору і, стрімко пролетівши над насипом, зникла за тополиною посадкою позаду нас.

Наша частина стояла на вухах до світанку, але більше гостей не було.

Це перший раз, коли я їх бачила так близько, але взагалі я їх бачила багато. Луганськ кишить ними, ми евакуйовувались звідти в авральному темпі, а вони вже ширяли над нашими головами – між блоків багатоповерхівок у житлових масивах і над потягами, в які ми грузились. І потім вони ще довго летіли за нашим ешелоном, а військові стріляли по них та й просто так у небо.

Дивно, як вони можуть літати – це ж ніби суперечить законам фізики? Проте говорять же про якісь невідомі науці поля…

Ми знаємо, що ці люди мертві. Вони заражаються, а потім помирають. А потім воскресають, і порятунку від них тоді вже немає.

Вони дуже сильні й дуже швидкі, вони стрімко літають, чи то пак – левітують.

Те, чого вони бояться, – це сонячне світло, а те, чого понад усе жадають – це ваша кров.

Вони вп’ються у ваші судини своїми гострими іклами і вип’ють її, якщо ви не сховаєтесь.

У Луганську під час евакуації вони нападали на натовп, але мені пощастило – мене не зачепили. Їх дуже важко вбити, але вдень вони ховаються, вдень – більш-менш безпечно. Вдень більш-менш безпечно, але від заходу до світанку на дорогах, у містах, ба навіть у зовсім малих містечках і селах розпочинається криваве гульбище – мерці нападають на живих, аби пити їхню кров, і якщо вас вкусять, ви самі станете живим мерцем.

І так гине наша цивілізація.

Геть несподівано, неочікувано – не від ядерної зими чи продовольчої кризи, а від невідомої епідемії, що, як тепер кажуть, крилась у наших генах від самого початку літ.

З особистого блогу

лауреата Пуліцерівської премії 2013 року

письменниці Тетяни Осташ

8. /Врятуйте наші душі…/

(з форуму на сайті державної організації «Комітет національного порятунку»)

Alisa

(help!\\)

…

Реєстрація: 01.02.2016

Повідомлень: 8

Люди, відгукніться – ті, кому вдалося залишити Полтаву. Як ви виходили з міста?

Нас 52 чоловіки в будівлі торгово-розважального центру «Київ» по вулиці Зеньківській (ми забарикадувались на п’ятому поверсі). Ми з великими труднощами здержуємось – кожну ніч ці істоти нападають на будівлю – б’ють вікна і намагаються пролізти. У будівлі ще є їжа, але, боюсь, ми не протримаємось довго, адже їх усе більше і більше – кожну ніч їх приходить усе більше.

Армія уже давно покинула місто – тут геть нікого не видно по окрузі.

Люди – з нас половина не місцевих, ми не знаємо область, не дуже добре знаємо навіть Полтавський район з найближчими околицями, тому, якщо хтось вибирався з міста нещодавно – скажіть, якою дорогою нам рухатись, де безпечніше?

Можливо, хтось ще залишився в місті – давайте об’єднаємось і будемо вибиратися разом.

Ми забирались на дах і оглядали околиці – ніяких ознак перебування людей ми не помітили, і так уже шість днів поспіль. Вчора ми ризикнули вибратись на дах після спадання сутінок в надії побачити якісь вогні, але марно.

Місто абсолютно мертве і темне – освітлення ніде не працює, а ще ми бачили, як декілька цих істот кружляють над будинками.

Люди – відгукніться, хто-небудь, відгукніться, ми не знаємо, скільки ми ще протримаємось…

п. с:

Інколи ми бачимо, як вдень над містом пролітають військові гелікоптери та літаки, але вони на нас не реагують.

fly999

(…)

…

Реєстрація: 11.01.2016

Повідомлень: 64

Люди – хто з Житомира або області?

Може, хтось був там недавно?

Яка ситуація в Житомирі, там ще є люди чи евакуйовані, там ще є армія? Ходять чутки – у місті багато бандформувань…

Мене звати Андрій Лисовець, у мене десь там лишилась сім’я – дружина Аліна Лисовець та батьки Олег Михайлович Лисовець та Антоніна Федорівна Лисовець. Може, хтось їх бачив, знає про них?

Зараз ми у Львові – тут відносно спокійно… діє комендантська година, їжі й медикаментів вистачає, армія патрулює вулиці та обороняє нас від кровопивців – їх майже немає в місті.

Ці урядові дегенерати не дають геть ніякої інформації про сусідні регіони…

Pt. Ryan

(How do you kill what's already dead?)

…

Реєстрація: 10.12.2015

Повідомлень: 247

Увага всім – армія покидає Харків!

Завтра зранку армійські частини ідуть з міста – вони більше не в силах стримувати наплив цих тварюк… Втрати серед особового складу вражаючі.

Раджу всім цивільним, що знаходяться в Харкові, будь-якою ціною приєднатись до військових і евакуюватися з ними.

Навряд чи ви зможете пробитись до літаків – аеропорт оточено, там потрійний кордон з «Беркуту» і спецури, але потяги – це ваш шанс вижити.

Ешелони будуть відходити цілий день – думаю, евакуація затягнеться до спадання сутінок. Потяги будуть відправлятись по східних лініях на Суми та Полтаву.

Сумський напрямок найбезпечніший – у Сумах ситуація ще сяк-так під контролем, Полтава ж давно залишена – там повно тварюк і невідомо, чи полагоджені лінії через місто та область.

Але в будь-якому разі в Харкові залишатись не можна. Пробивайтесь до потягів, пробивайтесь силою, відбирайте у військових зброю і вступайте в бій, лише не залишайтесь у місті.

Намагайтесь прорватись удень – увечері тут почнеться справжня м’ясорубка.

Ні в якому разі не залишайтесь у місті.

Rustam

(:-/)

…

Реєстрація: 02.02.2016

Повідомлень: 2

*Alisa – «Люди відгукніться…»

Alisa, ми вибрались із Полтави два тижні тому. Ми також не місцеві – нас вивозили з Луганська.

Раджу вам якнайшвидше покидати місто – не надійтесь на військових, вони вас не витягнуть.

Виходьте рано вранці і добудьте транспорт – вантажівки або на крайняк легковики. Заправте баки, візьміть їжу (на два-три рази; не завантажуйтесь під зав’язку) і вирушайте по магістральній дорозі на Лубни.

Дорога нібито не перекрита…

Нею все одно безпечніше, ніж грунтовими дорогами, а також на ній багато транспорту – візьмете, якщо зіпсуєте свій.

Не їдьте сільськими дорогами – вони у поганому стані, ви можете заблукати або нарватись на рекет або… Краще вам не залишатися в полях або якомусь пустому селі вночі.

Будь-якою ціною досягніть Чернігівщини до сутінок або хоча б Лубнів – два тижні тому там була застава внутрішніх військ і функціонувала залізнична станція.

п. с:

У Луганську кровопивців ціла тьма, і всі вони мігрують на захід, переслідуючи людські групи. Скоро їх буде ще більше, адже російська армія майже повністю знищена і розсіяна. Говорять, що вся російська територія перетворилась на святковий стіл для цих істот. Їх там уже мільйони…

п. п. с:

Маякніть мені, як ви вибрались.

Ecstasy

(«Go to sleep, bitch!»)

…

Реєстрація: 16.01.2016

Повідомлень: 34

*Alisa – «Люди відгукніться…»

Даремно ви вказали свої координати, пані… Ох даремно…

У місті як ви зрозуміли вже давно немає ні вояк ні мусорні – чи не боїтесь що крім нічних незручностей можуть з’явитись ще й денні?

Ну типу – вдень до вас можуть завітати дуже нехороші озброєні дядечки – їм теж може знадобитись ваше продовольство і… ще що-небудь;)

Gamaun

(Країна мрій – країно мрій)

…

Реєстрація: 01.02.2016

Повідомлень: 3

Базарять – інет може вирубитись у найближчі дні… Хтось шось за це знає?

Admin 3

(Gamaun – «Базарять…»)

Урядові сервери Комітету порятунку функціонують, але комунікації сильно порушені, відповідно на покинутих територіях покриття може бути відсутнє.

На контрольованих територіях військові зв’язковики постійно встановлюють переносні GSМстанції-маячки та ін., радимо використовувати їх ресурси. Супутниковий зв'язок зараз надійніший, проте ситуація може змінитись – ми вже втратили багато супутників через безладну стрільбу російських військових над своєю територією.

Якщо є можливість, використовуйте по-старому звичайні радіостанції.

Admin 2:

Увага всьому цивільному населенню Сум!

27-го числа буде проводитись повна евакуація міста (і 12–14 армій відповідно) у зв’язку з критичним процентом заражених і відповідно перевищенням епідеміологічного порогу вдвічі.

Настійне прохання всім громадянам о 6:00 з’явитись на таких пунктах погрузки:

– Автовокзал міста Суми по вул. Баумана 40;

– Центральна площа міста Суми (Незалежності – для погрузки в вантажівки комплектування колон СБУ)

– Злітні смуги аеропорту міста Суми.

Евакуація буде тривати до 14:00.

Заради збереження вашого життя не залишайтесь у місті.

Pt. Ryan

(How do you kill what's already dead?)

…

Реєстрація: 10.12.2015

Повідомлень: 248

Всьому цивільному населенню Сум і Харкова!

Якщо хочете вижити – грузіться в ешелони! Гуртуйтесь і відбивайте у військових залізничні станції і злітні смуги. Убивайте і роззброюйте військових – іншого шляху немає!

У всіх частин наказ відкривати вогонь без попередження – просто по натовпу тих, хто не вліз в ешелони.

Першочергово евакуюють місцеві адміністрації (читай – мажорчиків, які не встигли виїхати), за ними штаби армій, потім офіцерів і солдатиків.

Ви не влізете без бою!

І ще – ні в якому разі не залишайте міста по автодорогах. Не сідайте у вантажівки з гебнею! Вони вас грохнуть, пограбують або трахнуть при першому зручному випадку. Гебня злетіла з котушок, і з цим нічого не поробиш…

Але навіть без них, навіть з армією – не їдьте по дорогах, бо це смерть.

Rustam

(:-/)

…

Реєстрація: 02.02.2016