«Птахи з невидимого острова» отзывы и рецензии читателей на книгу📖автора Валерій Шевчук, рейтинг книги — MyBook.

Отзывы на книгу «Птахи з невидимого острова»

4 
отзыва и рецензии на книгу

Morra

Оценил книгу

С Валерием Шевчуком у нас пару лет назад вышло многообещающее знакомство. Правда, боюсь теперь, что прекрасное "Око прірви" уже ничто не переплюнет - заданная изначально планка слишком высока.

Аннотация к "Птахам..." уверяет, что жанр философской повести с приключенческо-фантастической фабулой больше разработан в европейских литературах, чем в украинской. Я не знаток последней, конечно, но ассоциации действительно рождаются скорее с Буццати, Камю или Кафкой. С первым так даже чисто внешне - заброшенная крепость и ты, запертый в ней, а жизнь течёт сквозь пальцы. Лейтмотив "Птиц..." - это, конечно, идея свободы, проговариваемая скрытно и явно почти что с каждой страницы. Очень показательно в этом смысле время написания повести - 1989 год, перестройка. Воистину, по-настоящему оценить произведение можно только с учётом обстоятельств его появления.

Сюжет фантасмагоричен и напоминает притчу. Главный герой, сбежав из турецкого плена, оказывается в новом плену - крепости, где живёт всего несколько человек и царят странные нравы. Его новая жизнь - это то же весло, болезненные воспоминания про галеру и родительский дом, слабые попытки понять обитателей крепости и многочасовые мечтания. Замкнутое давящее пространство, безвластие над собой, тоска - впору вешаться. Однажды став рабом, вернуть себе свободу, кажется, уже невозможно. Или всё-таки есть шанс?.. Dum spiro spero (Пока живу, надеюсь) - это про "Птиц..." и, что там крутить, про всех нас.

2 апреля 2017
LiveLib

Поделиться

Trepanatsya

Оценил книгу

Зараз, коли пишу ці строки, знаю, що Валерій Шевчук пару днів тому помер. Світла пам'ять...
Це перший твір, та все ж не останній, читанний мною у автора. Давсь мені якось не легко, читала потроху і довгенько.
Щойно з турецького полона, головний герой потрапляє у замок, з якого знову ж йому немає виходу. Щось таке кафкіанське розливається над Олізаром та мешканцями (бранцями?) цього замку. Чи то вони вже мешкають на тому світі, чи все-таки ще на нашому... Олізар пручається, робить спробу за спробою втекти, та все марно. Абсурдність, жага до волі, бажання побачити батьків та свою Вітчизну, безсилля та безпорадність перед свавіллям бюрократії та влади - ось основні настрої невеличкої повісті Шевчука. Похмуро, тужливо...

— Загинути вільними, панове, — сказав Олізар, і очі його запалали, — це не те, що загинути невільником. Невільник гине, як пес, і жаль його перед смертю — це жаль пса; вільний гине з білим болем у душі, бо перед ним прочинилося життя справжнє, гарне й омріяне, і от треба його кидати, як стерво, рибам на з'їжу.
10 мая 2025
LiveLib

Поделиться

LeRoRiYa

Оценил книгу

Одна з найцікавіших книжок, яку я читала в той період, коли закинула її на Лайвліб. Точно пам'ятаю, як не могла відірватися.

Чи варто читати? - ТАК.
Чи шкода часу? - НІ.
Чи шкода грошей? - НІ.
Чи можна відірватися? - НІ.
Чи можна кинути, не дочитавши? - НІ.

Словом, раджу, раджу, раджу!

15 сентября 2014
LiveLib

Поделиться

zadnipriana

Оценил книгу

Незвичний мікс реальності та сну, мрії та приреченості. Не знала, що українські письменники вміть ТАК експериментувати. Шевчук настільки в цій книзі заплутав, що просто важко осягнути наприкінці, а де ж насправді дійсність? Як на мене, це найцілісніший роман із прочитаних мною, тут немає нічого зайвого, все органічно переплетено. Мотив свободи і людської закованості в своїх "замках" став для мене найпровіднішим, дуже змахує на сатиру на СРСР. А ще, чомусь дуже пригадався Кафка:)

30 марта 2014
LiveLib

Поделиться