Отзывы на книгу «Кобзар»

5 отзывов
zdalrovjezh
Оценил книгу

Как я горюю оттого что в Российской Империи не ценили и притесняли украинских и в том числе малороссийских авторов. Горюю, что Гоголь считал, что писать надо по-русски, и Шевченко выдержал немало испытаний перед публикацией его книг в России, и это несмотря на его знаменитых покровителей. Только подумайте, сколько таких менее пробивных, но не менее талантливых людей не смогли опубликоваться и их слава не дошла до наших времен.
Как тяжело и сейчас найти нормальный перевод украинских книг на русский.

Стихи (или правильнее сказать песни?) Шевченко очень легкие, атмосферные, народные, вечные. Как чувствуется в его стихах грусть по Родине, как тяжело ему живется без его родных корней, культуры. Мне кажется, что истории в его стихах чем-то напоминают простые истории в Вечерах на хуторе Гоголя, своим стилем, языком, простотой и мудростью.

Рада, что познакомилась с творчеством народного поэта.

EduardGol
Оценил книгу

Це Ти сто літ показував мету і шлях
стовпом вогнистим,
ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя,
у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.
Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,
бо знаємо, що мов тавро понесемо в життя
печать Твоїх палючих слів, що пропекла до
дна нам душі.

Богдан-Ігор Антонич. Шевченко

Важко писати про творчий спадок такого масштабу, як «Кобзар». Адже це magnum opus кращого українського поета та одного з найкращих поетів світу. Адекватно передати свої думки та відчуття від сприйняття роботи генія – справа безнадійна. Для мене, на даний час, так точно.

Читаючи Тараса Шевченка відчуваєш гордість за людство вже через те, що це написано людиною, а також відчуваєш неймовірну силу, що перебирається зі сторінок тобі у груди. Тарас Григорович наче чаклун, а всі його вірші та поеми – заклинання, що неминуче діють на людину, яка їх читає. Його авторитет для мене настільки незаперечний, що в світлі останніх подій в Україні, я часто питаю себе: «А що на це сказав би Шевченко?». Або звернувши свою увагу не деяких осіб із українським громадянством, скаржуся, що «не таких українців оспівував, шанував та бажав би бачити на нашій землі Шевченко». Інколи мені здається, що він і справді все бачить, про все знає і тоді я вже розмовляю не сам із собою, а з ним... «Невмираючий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення» (П.А. Грабовський). Боже, як це актуально.

Завдяки Шевченку я полюбив поезію. Більше того, завдяки Шевченку я знову відчув національну гордість. Взагалі, в мені стало більше любові! За все це, я безкінечно вдячний Тарасу Григоровичу, пишаюсь ним і притримуюсь думки, що у кожного, хто цінує Високу літературу й тим паче поезію, «Кобзар» має прикрашати книжку полку. Ця книга – багатство всього людства, прояв його кращої сторони. Так вважали і такі видатні постаті, як І. Франко, який казав про Шевченка таке: «Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець». В свою чергу, О. Гончар абсолютно справедливо зазначив, що: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя».

Отже творчість Шевченка для всіх і кожного, а для українців тим більше, адже ми багато чим завдячуємо Шевченку, і не тільки в плані культурної спадщини, хоча стосовно останньої, російський письменник та філософ М.Г. Чернишевський був абсолютно правий, казавши, що: «…коли у поляків з’явився Міцкевич, їм уже не потрібні стали поблажливі відгуки якихось французьких чи німецьких критиків: не визнавати польську літературу означало б тоді тільки виявляти власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоросійська література також не потребує нічиєї ласки».

Стосовно ж даного видання, то воно нагадує читачу, що Шевченко був не лише поет світової величини, але й художник, для чого в книзі було розміщено деякі його роботи.

Всі твори в цьому виданні були розділені на групи відповідно до різних етапів життя Шевченка. А скориставшись коротенькою пам’яткою стосовно головних подій життя автора, що розміщена на останній сторінці книги, можна краще зрозуміти та відчути поета.

AlenaRomanova
Оценил книгу

Помню учили мы в школе эти стихи. Помню, что тяжело было их учить и мы толком не понимали, о чем они. Грусть, печаль и злость на всех подряд, поляки, москали и т.д. В общем, 7 часов прослушивания и у меня депрессняк развился ))) Книга "Кобзар" такая же депрессивная , как и гимн Украины, полная безнадёга и никакой надежды на лучшее.

Rozalia_Karmen
Оценил книгу
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! .....

200 років пройшло з дня народження Тараса Шевченка, а його слова досі живуть і здаються такими сучасними і близькими. Тяжко читати, розуміючи, що за 200 років майже нічого не змінилося.

Все брехня -
Попи й царі...

Та все ж віриться, що колись Україна розквітне.

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Yana0202
Оценил книгу

Я очень хотела полюбить эту книгу. Но у меня с ней не сошлось. Вроде написано хорошо. Ритм стихотворений мне нравился. Но у меня не получилось связи с произведениями в сборнике. Герои не вызывали интереса, истории не были мне близки. В целом именно тематика стихотворений стала в итоге причиной почему мне не так понравился этот сборник. И как я уже понимаю по опыту, дело тут не в Тарасе Шевченко, потому что и до этого такого рода стихотворения не вызывали у меня интереса.
У меня теперь стоит своеобразная галочка, что я прочитала "Кобзар" Тараса Шевченко, но возвращаться к этому сборнику и автору я скорее всего не буду.