Цитаты из книги «Месопотамія»

Втрачати голову розумніше в перевірених місцях.

Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі. Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях. Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості, що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.

Торкаєшся її речей і розумієш: за кожним словом, за кожним вчинком стоїть неможливість повернення. Відвага й смуток рухають нами — незворотність любові, невідчитаність більшості з темних пророцтв і передбачень. З нами стається лише те, чого ми хотіли, або те, чого ми боялись. Питання лише, що переважить – бажання чи страх.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах, згадуй, скільки нас полягло в чужих містах, згадуй, скільки з нас зламалося й продалось, згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.

Великдень усе змішав, роблячи нашу скорботу дещо недоречною. На Великдень ніхто не помирає. Нормальні люди в цей час, навпаки, встають із могил.

суворі цехи порожніх підприємств довкола ринку, брами, крамниці та лікувальні заклади – усе було за мене.

В’їзд було перекрито іржавим шлагбаумом, поруч стояла будка вахтера – тріснуте скло, календарики, листівки, перемотаний ізоляційною стрічкою шматок шланга, прочинені двері, чорна кров, що в’їлася в цементну долівку. Вахтера не було.

і говорив уже не надто чітко, проте переконливо й голосно. Коли людина так говорить, їй немає чим заперечити, навіть якщо говорить вона дурниці.

добре, що нас не зраджують наші сліди, що нічого не можна повернути назад, і нічого не можна втратити назавжди.

Перш за все – наше бажання бодай щось пам’ятати. І наше бажання не пам’ятати нічого.