Цитаты из книги «Будь дивом: 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим»

ми ніколи не повинні забувати про те, що малі вчинки з любові – це і є служіння.

Щоранку дивись у дзеркало і стверджуй, що ти є дивом – тут і тепер. А тоді зроби крок у новий день – і побачиш, що буде.

«Ми не зламані люди, які повинні лагодити самих себе протягом усього життя; ми народжуємось цілісними й витрачаємо все життя на те, щоб це зрозуміти».

Якщо вона ненавидить свою роботу, можна знайти іншу або принаймні змінити ставлення до тієї, що є. Якщо набрид дім, можна переставити меблі, пофарбувати стіни чи знести одну з них.

Усі мрії ніколи не здійснюються. А якщо людина здійснює всі свої мрії, це зазвичай трапляється після того, як життя завдало їй чимало ударів.

Життя кожного з нас – не ідеальне. Але якби кожен міг зібрати своє життя докупи та обміняти його на інше, більшість людей похапцем забрали б його назад. Принаймні я точно забрала б – з усім болем і страхом, з усіма моментами відчаю. І не погодилася б на щось менше.

Якби ми постійно були щасливими, то почувалися б нещасними. Це скидалося б на нескінченне літо. Нам би набридло сонце й блакитне небо, якби ми бачили їх щодня протягом усього року.

Ми боїмося, що не маємо рації. Що станемо тими, хто розхитує човна. Боїмося постраждати. Однак саме наше мовчання та бездіяльність призводять до того, що страждають інші. Преподобний Аллан Бусак із Південної Африки, який боровся проти апартеїду, якось сказав, що, коли ми постанемо перед Божим судом наприкінці життя, він запитає: «Де ваші рани?» І переважна більшість відповість: «У нас немає ран». А тоді Бог запитає: «Невже у вашому житті не було нічого, за що варто було б боротися?»

Коли вони прийшли по комуністів, я мовчав, бо не був комуністом. Коли вони прийшли по членів профспілок, я мовчав, бо не був членом профспілки. Коли вони прийшли по євреїв, я мовчав, бо не був євреєм. А коли вони прийшли по мене, вже не лишилося нікого, хто міг би щось сказати. Чому ми не заступаємося за інших?

Я й досі чую оте своє мовчання. Знову, і знову, і знову. А ти чуєш своє? Тих, хто мовчить, – їх так багато!