На думку Фройда, у дійсно здорової особистості Еґо має бути сильнішим за Воно і Супер-Еґо, забезпечуючи належну оцінку реальності та при цьому задовольняючи потреби Воно і не суперечачи Супер-Еґо. Людина із сильнішим Супер-Еґо керується надто суворими моральними принципами, а із сильнішим Воно – ставить задоволення понад мораллю, що може призвести до жахливих наслідків (наприклад, ґвалтівник обирає задоволення, нехтуючи моральністю, що свідчить про сильне Воно).