Цитаты из книг автора Ольга Кобилянська

16 цитат
4,5
6 читателей оценили
Ольга Кобилянська VALSE MELANCOLIQUE[1] Фрагмент Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко. Зате, як пронесеться музика блиску, я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий світ, заявляючи далеко-широко, що музика грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти й відгадувати по «мотивах», одна з моїх товаришок, якої душа немов складалася з тонів і була сама олицетворена музика. Вона вічно шукала гармонії. В людях, в їх відчуванні, в їх відносинах до себе і до природи… * * * Нас мешкало разом три товаришки. Зразу лише дві. Одна малярка і я. Була вже майже укінченою артисткою і працювала саме над одним образом, який хотіла продати і поїхати до Італії, щоб побачити тамошню штуку[2] та найти й собі дорогу до неї. Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька і брала своє заняття дуже поважно. Дразлива і химерна, коли малювала, була в щоденнім житті наймилішою людиною.
31 июля 2019
4,5
6 читателей оценили
Констатую, що нервова. Лише нервові любуються в таких розривках, коли душа їх переповнена чуттям. Але, мабуть, вона наложила на свої чуття сильну упряж. Завсіди спокійна, як мармур. З крою її правильних уст гадаю, що не пристрасна; з широких скронь, що вірна; і з брів, що споюються між очима, що вміє тайну заховати…
23 февраля 2019
4,5
6 читателей оценили
тонкого стилю, дбалу про красу й штуку в повнім розумінні. А з другої сторони – вона для мене загадка. Байдужна на все, мов дерево. Наприклад
23 февраля 2019
4,5
6 читателей оценили
Бог сам всюди не міг бути, і тому сотворив матерів»,
24 февраля 2018
Тільки у 1994 р. з’явилось повне книжкове видання роману: Кобилянська Ольга. Апостол черні / Авт. вст. ст. та упо
23 февраля 2018
Дев’ять день провели одружені Юліян і Дора з собою. Десятого прийшла мобілізація – мусіли розстатися. – Не кожна куля б’є, – сказав Юліян, передаючи дорогу жінку в обійми тети Олі, коли від’їхав на війну. Якийсь час боровся на фронті, а з авансом приняли його до штабу як перекладача. Коли Альбінського повідомили, що в нього є правнук Цезаревич, він з радости розплакався. – Не дивуйся, Олю, – сказав до панни Альбінської, – довгі роки я не заживав такої радости. Коли Юліян Цезаревич приїхав одного дня додому, перші слова Дори були: – А Україна? – Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого Гердера[115], що пророчив нам ролю нової Греції[116], завдяки гарному підсонню, веселій вдачі, музиці та родючій землі.
23 февраля 2018
А Україна? – Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого
23 февраля 2018
4,6
24 читателя оценили
Пишний, майже безмежний великан, неначе у вандрівці, задержався ось тут та задумався над тихими полями, а недалеко нього, почувши за собою зеленого опікуна, попіднімалися сільські хати. Тут… і там… і там – розкинулося село. Ліс панський. Власність приватна. Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені, їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки. Окрім сього великана, підіймається з піль ще кілька малих лісових оаз.
22 февраля 2018
Господь зсуває на людську душу мрії на те, щоб і на землі був для смертних рай. Такими ночами ми забуваємо за своє горе, за свою самотність, за те, що нас в ясну днину картають, бо – сонячне світло зрадливе.
16 февраля 2018
Досить ми вже і так від віків рабами. Час нам стати свобідними і свідомими.
16 февраля 2018