Книга или автор
#ЯНеБоюсьСказати

#ЯНеБоюсьСказати

Стандарт
#ЯНеБоюсьСказати
4,8
8 читателей оценили
133 печ. страниц
2018 год
12+
Оцените книгу

О книге

Настя Мельниченко народилася у 1984 році в Києві. Громадська діячка, в минулому журналістка, мама двох синів – Ярослава і Северина.

У липні 2016 року мережу Інтернет підірвала потужна акція #ЯНеБоюсьСказати, в якій тисячі жінок і чоловіків розповіли свої історії. Це були дуже сильні і важкі історії – історії про насильство. Ця акція прогриміла не лише в Україні, але й за її межами. Тоді ж почалися розмови про те, що робити, аби не допустити такої кількості насильства в світі. Настя Мельниченко, ініціаторка акції, вирішила написати книжку, в якій розповісти підліткам про те, як не допустити сексуальне насильство зі свого боку, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося.

Читайте онлайн полную версию книги «#ЯНеБоюсьСказати» автора Насти Мельниченко на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «#ЯНеБоюсьСказати» где угодно даже без интернета.

Подробная информация

Дата написания: 2017

Год издания: 2018

Дата поступления: 15 августа 2019

Объем: 240.1 тыс. знаков

Купить книгу

Отзывы на книгу «#ЯНеБоюсьСказати»

  1. Nina_M
    Nina_M
    Оценил книгу

    Дуже давно я не ховала книжки від своєї дитини. Вона саме навчилася добре читати, а я вважаю, що у 5 ще трохи зарано зачіпати тему сексуального насильства на такому рівні.
    А от мені у 30 з гаком було цікаво, дуже пізнавально, та найбільше - страшно. Бо я точно знаю, що тварюк, які так чинять із дітьми, не так просто засадити. Попри всі гарячі лінії та суцільні реформи у поліції, дитина радше безпорадна перед насильниками, аніж захищена.
    Авторка просто молодчинка, адже розповідає про страшні та складні речі просто. Вона вчить не боятися, бути собою, боротися, домагатися дотримання своїх прав. Навіть якщо ніхто не хоче вірити й виконувати свої обов’язки.
    Тепер я знаю, як говорити про сексуальне насильство своїм учням. А за кілька років обов’язково дам прочитати цю книгу своїй дитині. Для мене це показник.

    Для тех, кто читает на русском

    Дальше...

    Очень давно я не прятала книги от своего ребенка. Она как раз научилась хорошо читать, а я считаю, что в 5 еще рановато затрагивать тему сексуального насилия на таком уровне.
    А вот мне в 30 с лишним было интересно, очень познавательно, но более всего - страшно. Я точно знаю, что тварей, которые так поступают с детьми, не так просто засадить. Несмотря на все горячие линии и сплошные реформы в полиции, ребенок скорее беспомощен перед насильниками, чем защищен.
    Автор просто молодец, ведь рассказывает о страшных и сложных вещах просто. Она учит не бояться, быть собой, бороться, добиваться соблюдения своих прав. Даже если никто не хочет верить и выполнять свои обязанности.
    Теперь я знаю, как говорить о сексуальном насилии своим ученикам. А через несколько лет обязательно дам прочитать эту книгу своему ребенку. Для меня это показатель.

  2. Sandra2108
    Sandra2108
    Оценил книгу

    Можливо ви чули про маштабну в інтернеті акцію #ЯНеБоюсьСказати , в якій тисячі жінок і чоловіків розповіли свої історії. Це були сильні та важкі історії - історії про насильство.

    Ініціаторка акції Настя Мельниченко, вирішила написати книгу в якій розповісти підліткам про те, як не допустити сексуальне насильство із свого боку. А також як поводитись і до кого звертатись, коли насильство вже сталось.

    Думаю, цю книгу треба прочитати усім підліткам від 10-ти років. Та й не тільки, дорослим ця книга, теж розкаже багато чого нового. Адже батьки не говорили з нами про таке.

    А сучасні діти, хоч ніби так багато знають про секс, але все ж їм немає кому розповісти про різні аспекти.

    Ви скажете все можна прочитати в інтернеті? А я думаю, в інтернеті більшість сайтів подають контрацепцію з її медичного боку, а насильство - лиш із правової чи судової.

    А тут все проссто та доступно.
    Тож рекомендую!

  1. Людей, які отримують сексуальне задоволення від демонстрації своїх статевих органів (наприклад, члена), називають складним словом «ексгібіціоністи». Насправді, їх заводить не процес показування статевих органів, а емоції глядачів. Здивування і переляк тих, кому показують статеві органи, дає їм відчуття збудження і задоволення. Саме тому ексгібіціоністи дуже часто обирають маленьких дівчаток, адже ті звичайно лякаються і тікають.
    25 мая 2020
  2. Коли хтось гладить твою ногу чи руку, шию чи обличчя. У сексуальній практиці це називається «петтинг». В Україні раніше петтинг називали «телесуванням». Але інколи люди можуть собі дозволити «телесуватися» об нас без нашої на те згоди. Наприклад, коли в потязі починають гладити тобі ногу. Це неприємно, і треба одразу визначити свої межі. Наприклад, сказати: «Будь ласка, не робіть цього». Або «Ви не маєте права цього робити».
    25 мая 2020
  3. Саме явище називається «фроттеризм», а люди, які його практикують, фроттеристи. Фроттеризм – це коли людина збуджується і отримує сексуальну розрядку шляхом тертя статевими органами об іншу людину. Оскільки найзручніше це робити у транспорті, де люди стають близькими проти волі і зона комфортної відстані зминається натовпом, то фроттеристи полюють на жертв у години пік у переповнених автобусах, тролейбусах чи метро.
    25 мая 2020