Коли дитина народжується, вона сприймає світ із чистого аркуша. Для неї всі явища є нейтральними, не забарвленими ні в які значення. І саме , що є зло, а що добро, що хороше, а що погане.
Неможливо однаково реагувати на ті самі події – у всіх свій досвід. Це означає, що те, на що ти не звертаєш увагу, для іншого може бути сильно травматичним.
Батьки формують наше уявлення про світ і нашу впевненість у ньому. Якщо ми знаємо, що за нами стоять батьки – ми встоїмо і самі, які б вітри та завірюхи не шарпали нас у житті.
Ми збираємо свої життєві цінності впродовж життя, немов складаємо по цеглинці високу стіну. Це те, що робить нас – нами. І саме вони мають визначати нашу поведінку і наш вибір у житті, а не сторонні втручання.
Бо є дуже багато речей, про які нам у дитинстві не розповідають. І коли щось подібне з нами трапляється – ми виявляємося геть не готовими до цього. У нас нема в голові ніякого певного «плану дій» – що робити у тому чи іншому випадку? З нами майже не говорять про секс, і, що найприкріше, – не говорять про насильство. Але від цього його не стає менше!