— Він сказав, щоб я ні в якому разі не дізнавався змісту його казань, бо це може мені зашкодити. Він говорив так суворо й серйозно, що я більше не наполягав. Довірився йому, прийняв правила гри. Я мотнула головою — так не годиться.— Ніколи б не змогла сліпо комусь довіритися. Треба бодай убезпечитися на випадок проблем, щоб потім можна було дати той запис психотерапевту — нехай повертає мене колишню. Мій однокурсник скривився, — мовляв, навряд таке можливо.