Лариса Якубова: День пам’яті і перемоги — проти побєдобєсія

В програмі «Ми з України»  Лариса Якубова, докторка історичних наук, заввідділом Інституту історії України, авторка першої книги, в якій системно досліджена сучасна ідеологія Кремля «Рашизм: Звір з безодні», розкаже, як Кремль переформатував 9 травня, виліпивши культ перемоги, і як він використовує це у мобілізації населення для війни проти України. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна»  також розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень. До вашої уваги – інтерв’ю з Катериною  Весельською - офтальмологом з Бучі, яка через війну в Україні змушена була приїхати до Латвії. Вона одна з небагатьох українських переселенців, якій вдалося влаштуватися  на роботу в Латвії за фахом, спілкується з пацієнтами латиською мовою, наразі  продовжує її вивчати. До вашої уваги  анонс подій до Дня матери. В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Сьогодні, 9 травня, Україна разом із Латвією й іншими партнерами святкує День Європи. А напередодні, 8-го числа, відзначила День пам’яті та перемоги. Росія ж, країна-агресор, нині традиційно святкує не так День Перемоги, як День побєдобесія. Важливо знати, як Кремль переформатував 9 травня, виліпивши культ перемоги, і як він використовує це у мобілізації населення для війни проти України. Наша співрозмовниця – Лариса Якубова, докторка історичних наук, заввідділом Інституту історії України. Авторка першої книги, в якій системно досліджена сучасна ідеологія Кремля «Рашизм: Звір з безодні». Науковиця розповіла про давні, радянські джерела цього явища. Тоді власне культу Перемоги не було, оскільки головним був культ КПРС та комуністичної ідеї. Але було створено дуже багато наративу про війну. В путінські часи переосмислення 9 травня полягало в перенесенні акценту з того, що країні перед лицем такої навали вдалося вистояти та продовжити комуністичний експеримент, на програмування піднесеного міфу про перемогу. Причому перемогу саме російського народу, а не радянського, як це подавалося раніше. І через це Європа, світ, нібито, у вічному «у боргу» перед «русскіми», що, нібито, дає їм право і на геноцид українців. Росія при цьому діє, як «універсальний шизофашист», який будучи сам фашистом нав'язує своїй жертві уявлення про не просто меншовартість, а нібито успадковану злочинну природу. Як зазначає Якубова, українці достойно витримують такий тиск, не тільки воєнний, але й ідеологічний, психологічний. І саморозуміння українського суспільства сьогодні набагато більш цивілізоване, правдиве, ніж у росіян, одурманених маною «русского міра». *Європа в ці дні стривожена наступом право-популістських сил, що продовжується. В першому турі президентських виборів у Румунії переміг, набравши майже 41%, лідер ультраправих Джордж Сіміон. Якщо він переможе у другом туру, це стане поганою новиною для нас, оскільки досі Румунія була важливим прикордонним партнером. А Сіміон створить «тріо» з Фіцо та Орбаном. 18 травня, коли в Румунії буде другий тур президентських виборів, в Польщі відбудеться перший тур. Ця країна партнерськи ще більш важлива для нас. Згідно до опитувань, електоральна ситуація там не виглядає загрозливою. Хоча і фіксуються безпрецедентні спроби втручання у виборчий процес з боку Росії: поширення дезінформації та гібридні атаки на критичну інфраструктуру країни. Сподіватимемось на стійкість польської влади та виборців. *Днями з Києва прийшла сумна звістка, що пішов з життя письменник-шестидесятник, майстер психологічної, готичної прози; співець українського бароко Валерій Шевчук. Світла пам’ять… Його книги, слова залишаться з нами. Зокрема мовлені в одному з останніх інтерв’ю про те, що любов – це той душевний вогонь, який існує, аби не перемогло в цьому світі зло. *8 травня, латвійський Фонд Германа Брауна організував у Ризі унікальну подію: виконання у Домському соборі «Воєнного реквієму» Бенджаміна Бріттена – з участю 170 артистів із 6 країн. Серед виконавців – український баритон Віктор Рудь. Організатори окремо зазначили, що вважають цей захід конче необхідним в нинішніх умовах, аби спільно нагадати про небезпеку війни. Прем'єра цього твору відбулася у 1962 році в Ковентрійському соборі на честь його повторного освячення (храм був зруйнований внаслідок бомбардувань під час Другої світової). Автор присвятив твір своїм друзям, які загинули у тій війні.