4,0
2 читателя оценили
767 печ. страниц
2016 год
Оцените книгу

О книге

«Хмари» Івана Нечуя-Левицького – роман, у якому зображено село напередодні скасування панщини***. У творі постає образ людини нового часу – українського просвітянина Радюка, який вважає, що єдиний порятунок народу – у навчанні. Твір є одним з найвідоміших зразків великої прози автора, серед яких також «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря» тощо.

Подробная информация

Правообладатель: Мультимедийное издательство Стрельбицкого

Дата написания: 2012

Год издания: 2016

Дата поступления: 21 января 2018

Объем: 691.1 тыс. знаков

ID: 141356

Отзывы на книгу

  1. nimfobelka
    Оценил книгу

    Оце називається програмний твір. Всі свої думки, всі естетичні погляди автор виклав майже прямим текстом у своєму романі. Тут і величезна різниця між різними націями, їхньою ментальністю перш за все, і відірваність від життєвих реалій теорій панславізму, якими на старості захопився Дашкович, і ідея просвітництва серед широких мас населення, і думка, що усі біди, все зло відбувається через неосвіченість, і спроможність молодих, активних, цілеспрямованих, освічених українців змінити ситуацію на краще вкладається в уста та думки Павла Радюка.
    Через увесь твір проходить захоплення поетичністю українського села, надзвичайною образністю і піднесеністю народно-пісенної творчості, впевненість, що життєво необхідно вивчати історію, етнографію свого народу, засвоювати і розвивати народну мову, писати нею художні і наукові твори, викладати у школах і робити ще багато чого іншого.
    Крім того, у романа цікавий сюжет: тут вам і красивий розумний парубок, і рій дівчат навколо нього: одна красива, українка, селянка, але недостатньо освічена. Друга - писана красуня, вчилась в інституті, але від народу далека та книжок просвітницьких читати не хоче, а хоче тільки по балах танцювати. Третя - читає з захопленням, але страшненька, так що ніхто в її бік і не дивиться. І от одну Павло не хоче, бо неосвічена, друга його не хоче, тому що він не дворянин, хоча ніби і любить його, третя просто тихо любить і читає книжки, усвідомлюючи свою непривабливість. Цілий любовний чотирикутник!

    Коротше, і сюжет доволі динамічний, і похіхікати є над чим (одна панія Висока палить напалмом :)), і подумати, і уявити реалії шістдесятих років 19 століття. Сподобалось.

  2. mbaglay
    Оценил книгу

    "Хмари" Іван Нечуй-Левицький
    Якщо одним реченням-легкою,простою мовою про важливі речі. Ще зі школи(а я читала цей твір разів зо п'ять) мені всього лиш запам'яталися любовні лінії героїв двох поколінь. Тепер взялася перечитувати і була вражена наскільки у творі багата соціально -політична канва. Глобальна русифікація українських вищих навчальних закладів,втоптування у землю всього українського,національного.Київ зветься провінцією,а все хороше тільки у Петербурзі.Українські студенти абсолютно не почуваються своїми у вишах,а змушені виборювати місця під сонцем у грузинів,росіян,інших слов'ян,яким начальство віддає перевагу. Вироджується українська інтелігенція і навіть при свідомих батьках,виростають діти,що не мають поняття,якої вони національності; народний костюм,мова стає предметом осуду і насмішки; слова "народовець","культурник" вживаються виключно у негативних значеннях.... І не видно кінця-краю тому упадку по-суті по нинішній день(
    Гарно протиставлене село і місто.Кожне зі своїми недоліками і хорошими сторонами. Село залишилося єдиним оберегом української національної культури,мови на довгі роки.Бо місто хоч і давало мислячій людині розвивати свої здібності,глушило її ж національні почуття... Навіть радикально налаштований Радюк віддав перевагу втекти у небезпечний момент у Петербург,на Кавказ,щоб уникнути можливих неприємностей.
    Я однозначно раджу книгу до прочитання!

Цитаты из книги

  1. Після дощу на шосі не було ані порошиночки! Дніпро стояв тихий і ясний, як дзеркало. На крутих горах зеленіло дерево, не ворушачи ані листочком! Поділ дрімав і наче плавав на воді, одкидаючи в Дніпрі вершечки церков і дзвіниць. На горах коло Владимирового пам'ятника, в Царськім садку, на шосі скрізь сновигала публіка. Київ гуляв, дихав свіжим повітрям.
    17 декабря 2017