Цитаты из книги «Захар Беркут»

правдиво рицарську смілість і одвертість

сильного робітника, рицаря і начальника

Медведяче леговище – то був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками, завалений вивертами й ломами

З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара

Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний

Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний

Захар Беркут – се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді.

Многі голоси обізвалися за тим, аби по давньому звичаю до боярина приложити закон про непокірного і шкідного громадянина, розбійника та злодія і вигнати його з обсягу громадських земель, а дім його зруйнувати дотла.

прибігли громадські лісничі, кажучи, що боярин відмірює і запальковує для себе величезний кусень найкращого громадського лісу. Знов громадська рада вислала відпоручників до Тугара Вовка.

І вона взяла Максима за руку і гаряче прилипла устами до його уст. Тугар Вовк не міг отямитися, не міг здобутися на один рух, на одно слово.