Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Цитаты из Захар Беркут

Читайте в приложениях:
388 уже добавило
Оценка читателей
3.86
  • По популярности
  • По новизне
  • «Життя лиш доти має вартість, – говорив він частенько, – доки чоловік може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!»
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Я зробив те, що кождий на моїм місці зробив би
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • будь певний, що скоро се коли-будь буде в моїй силі, то боярин Тугар Вовк
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми віками. Але все інше як же змінилося!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Робота йшла прудко. Незабаром потік був зовсім замурований. Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють
    її в бігу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь, кинулась було підгризати спідні, на дні покладені плити, шукати між ними проходу, але все було даремно – всюди камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну незломну стіну. Заклекотіла вода. Порушилася в усім своїм ложищу – і стала, зачудувана, спокійна на вид, але а гнівом у її кришталевій глибині. Мов тур, готуючись до нападу, стане, і голову вниз похилить, і роги до землі згинає, і стишиться, щоб опісля разом вирватись із того приниженого положення і кинутися з цілою силою на противника, так і непривична до пут вода тухольського потоку на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах, а тим часом набирала сили і смілості до нового, рішучого нападу і тільки стиха перла собою о стіну, немов пробуючи своїх плечей, чи не зможе ними відсунути кинену їй так несподівано запору.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • – Обскочили вас тухольці, кажеш? – кликнув він радісно.– І вийти відси не можете? Ну, то богу дякувати! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • – Зраджуючи свій нарід, ведучи монголів через гори… Ні, краще вмерти, ніж так заробляти на вільністьі.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • – Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краща смерть!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • цілуючи його бліді, спечені уста
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • правдиво рицарську смілість і одвертість
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • сильного робітника, рицаря і начальника
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Медведяче леговище – то був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками, завалений вивертами й ломами
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • З пропадистих, чорних, мов горла безодні, дебрів піднімалася сивими туманами пара
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний
    В мои цитаты Удалить из цитат