Цитаты из книги «Шопенгауер як ліки»

Із небагатьох способів підняти людям настрій найбільш дієвим буде розповідь про нещастя, яке нещодавно тебе спіткало, або ж прояв однієї з особистих слабкостей.

іще один спосіб, який допомагав побороти страх перед смертю: цей страх значно менший, якщо людина докладає всіх зусиль, аби себе реалізувати.

Коли ти кажеш: “Я, я, я хочу жити”, – це не тільки твої слова. Про це говорить усе, абсолютно все, що має хоча б дещицю свідомості. Це кричить не людина, а саме життя

смерть слід вважати благословенням, звільненням від невимовних мук існування двоногих.

перш ніж народитися, ми вже побували у вічному небутті.

смерть – це зупинка свідомості та незворотне знищення нашої особистості.

Тож байдуже, щаслива вона чи ні, адже її життя є не що інше, як мить, яка завжди вислизає – ось вона була тут, а тепер її немає.

Було б значно краще, якби життя як такого взагалі не було.

він дедалі більше ускладнює процес своєї втечі від життя, шукаючи підтримку у філософії

Наприкінці життя жодна людина – звісно, якщо вона щира та вважає себе розумною, – не схоче прожити його знову. Вона радше обере абсолютне небуття.