Тоді ми зможемо жити зовсім інакше, як жили досі, – так, як самі захочемо. Ох, Кристино, яка я щаслива! Бо ж чудово мати багато грошей і нічим не журитися.
Гельмер (свариться пальцем). Ласунка часом сьогодні не бенкетувала в місті?
Нора. Ні, що тобі спало на думку?
Гельмер. Чи ласунка не забігала до цукерні?
Нора. Ні, далебі, Торвальде…
Гельмер. І не скуштувала варення?
Нора. Та де там.
Гельмер. І навіть не похрумкала мигдалевих тістечок?
Нора. Ні, Торвальде, запевняю тебе…