Здавалось, Біллі не гнівався ні на апеляційний суд, рішення якого було не на його користь, ні на суддю Флаверса. У мене склалося враження, що юнак уже просто стомився боротися.
Ми з Біллі й досі часто розмовляємо по телефону, і час від часу я навідую його в Дайтоні. Іноді мене зустрічає Томмі, Аллен або Кевін. Але часом з’являється той, безіменний.
Під час однієї з наших зустрічей я запитав його, що він за один, і він відповів:
– Я не знаю, хто я. У мене всередині порожнеча.
Я попросив його розповісти, що він відчуває.
– Коли я не сплю і не перебуваю на сцені, – почав юнак, – я мовби лежу