Цитаты из книги «Ребекка»

Щастя – це не річ, яку можна отримати у винагороду, це властивість думки, стан душі.

Біля вікна хтось стояв. Чоловік. Раптом він, вочевидь, помітив мене, оскільки різко відступив назад, а постать, яка стояла позаду нього, простягла руку й зачинила віконниці

Думає, як дивно, що мій весільний подарунок знищив весільний подарунок Ребекки. В

Що тобі відомо про тутешні чутки? – запитав

Хто змірює тебе поглядом? – Всі, хто тут є. Всі.– То й що, навіть якщо це так? Це робить їхнє життя цікавішим.– Чому саме я мушу бути об’єктом їхнього зацікавлення й критики?– Тому що життя в Мендерлеї – це єдине, що тут усіх цікавить. – Якого ж їм заліпили ляпаса!

Біс із тією місіс Денверз! – сказав Максим. – Вона ж не Бог Усемогутній, чи не так? Я тебе не розумію. Що ти маєш на увазі, коли кажеш, що боїшся її?

Скільки часу минуло до того, як її знайшли? – запитала я. – Близько двох місяців, – сказав Френк.Два місяці. А я гадала, потонулих знаходять через два дні. Я думала, що їх виносить до берега припливом.– Де її знайшли? – поцікавилась я. – Біля Еджкума, приблизно за сорок миль угору по протоці, – відповів він.

Оскільки я їхала, оскільки все закінчилося, нам уже не буде про що говорити, ми станемо незнайомцями, які зустрічаються в останній і єдиний раз, а моя душа з болем лементуватиме й ридатиме: «Як же я тебе кохаю! Я така нещасна.

Щастя – це не річ, яку можна отримати у винагороду, це властивість думки, стан душі. Звісно, в нас трапляються гнітючі хвилини; утім бувають й інші – коли час, який неможливо виміряти годинником, перетікає у вічність,

День тягнувся, мов остання година перед від’їздом, коли речі вже зібрані й ви готові вирушати, тож я блукала кімнатами майже так само розгублена, як і Джеспер, який покірно плентався за мною