Борис Грінченко — отзывы о творчестве автора и мнения читателей

Отзывы на книги автора «Борис Грінченко»

14 
отзывов

Romashka28

Оценил книгу

За що?

Душа дитини прекрасна, сповнена любові та тепла, але може легко бути скривджена нерозумінням та жорстокістю дорослих, відсутністю любові, ласки, дружби. Дорослі відповідальні за маленьку людину, яка ще тільки вчиться жити у великому світі, і їхня неспроможність бути для дитини помічником і провідником приводить до трагедій.

Борис Грінченко розповідає про трагічну долю дівчини Докії, яка росла без материнської ласки, вона зазнала знущань і від мачухи, і від батька. Вона прагнула любові і добра, а бачила й відчувала навколо себе лише ненависть, зраду, знущання. Тендітне серце обросло терням і замкнулося від усіх, бажаючи лише помсти. Але добре начало, закладене природою в душу дівчини, перемогло. Своїм життям заплатила дівчина за вчинений гріх, залишаючи по собі лише жаль за змарнованим життям і гірке питання, яке так і залишилось без відповіді: "за що?"

100 років твору, а чим він не сучасний?! На жаль, оточуючим часто все одно, що коїться у нас на душі, головне, щоб ми посміхалися і вчасно кивали… Докійка недарма не відкривала нікому душу – знала, як це боляче, коли туди кидають каміння образ та презирства… Прислухайтесь до людини, придивіться, прихиліть свою душу до неї. Скажіть добре слово. Не почули вас - скажіть вдруге, втретє. І чиєсь життя буде врятоване. То не душа черства, то навколишнє життя черстве, сліпе і глухе до тих, хто не такий, хто інакший. Зупиніться! Огляніться! Допоможіть! - і тоді "Каторжна" буде лише казкою. А натомість - це реальність.

7 апреля 2016
LiveLib

Поделиться

Romashka28

Оценил книгу

За що?

Душа дитини прекрасна, сповнена любові та тепла, але може легко бути скривджена нерозумінням та жорстокістю дорослих, відсутністю любові, ласки, дружби. Дорослі відповідальні за маленьку людину, яка ще тільки вчиться жити у великому світі, і їхня неспроможність бути для дитини помічником і провідником приводить до трагедій.

Борис Грінченко розповідає про трагічну долю дівчини Докії, яка росла без материнської ласки, вона зазнала знущань і від мачухи, і від батька. Вона прагнула любові і добра, а бачила й відчувала навколо себе лише ненависть, зраду, знущання. Тендітне серце обросло терням і замкнулося від усіх, бажаючи лише помсти. Але добре начало, закладене природою в душу дівчини, перемогло. Своїм життям заплатила дівчина за вчинений гріх, залишаючи по собі лише жаль за змарнованим життям і гірке питання, яке так і залишилось без відповіді: "за що?"

100 років твору, а чим він не сучасний?! На жаль, оточуючим часто все одно, що коїться у нас на душі, головне, щоб ми посміхалися і вчасно кивали… Докійка недарма не відкривала нікому душу – знала, як це боляче, коли туди кидають каміння образ та презирства… Прислухайтесь до людини, придивіться, прихиліть свою душу до неї. Скажіть добре слово. Не почули вас - скажіть вдруге, втретє. І чиєсь життя буде врятоване. То не душа черства, то навколишнє життя черстве, сліпе і глухе до тих, хто не такий, хто інакший. Зупиніться! Огляніться! Допоможіть! - і тоді "Каторжна" буде лише казкою. А натомість - це реальність.

7 апреля 2016
LiveLib

Поделиться

slackness

Оценил книгу

Якщо ви знаєте українську, ви повинні прочитати цю книгу, вона невелика, вам вистачить 10 хвилин, чтоб прочитати усю історію сумного життя дівчини. Ох, як же мені шкода було її з самого початку, вона була не повинна не в чому, маленьке дівчисько, яке простягло свої рученятка до молодшого братика, бо не мала вона, кому ще подарувати свою любов, а мачуха сказала брату бити сестру. А сцена з калиною. Каторжна, тобто проклята, не була жестокою, вона просто хотіла любити, у її серці було зададто багато цього почуття, а навруги нікого, кому б вона могла віддати його.

25 января 2013
LiveLib

Поделиться

slackness

Оценил книгу

Якщо ви знаєте українську, ви повинні прочитати цю книгу, вона невелика, вам вистачить 10 хвилин, чтоб прочитати усю історію сумного життя дівчини. Ох, як же мені шкода було її з самого початку, вона була не повинна не в чому, маленьке дівчисько, яке простягло свої рученятка до молодшого братика, бо не мала вона, кому ще подарувати свою любов, а мачуха сказала брату бити сестру. А сцена з калиною. Каторжна, тобто проклята, не була жестокою, вона просто хотіла любити, у її серці було зададто багато цього почуття, а навруги нікого, кому б вона могла віддати його.

25 января 2013
LiveLib

Поделиться

Max_Linder

Оценил книгу

Дякую вам, пане Грінченко, за цей роман. Він те те що актуальний, він є взірцем того, що українці ся лишають такими ж, якими були більш як сто років тому. Рекомендую до прочитання кожному, хто починає цікавитися Україною, хто починає любити Україну.
Герої дуже реалістичні і виписані до останнього, майже як в мирного, але не займають такої кількості сторінок для описів усього.
Must read!

22 декабря 2013
LiveLib

Поделиться

v_kalyta

Оценил книгу

У творі йдеться про важке життя у сиротинці, яке відчуває на собі дівчинка Наталя після того, як її взято від батька-пияка. Проте своїм оповіданням Б. Грінченко хотів повідомити читачеві не тільки це. Твір містить своєрідний підтекст, який простежується, коли уважніше вдивитися у денний розпорядок дитячого будинку та до відчуттів дівчинки.

«Селючка!» - дразнять її інші діти точно так само, як в часи письменника, пануюча нація називала українців, ставлячи на них таке клеймо. Більш явно цей підтекст вимальовується, коли Наталю вчать незрозумілої їй мови, слова якої викривлюють суть тих речей, які дівчинка звикла ними називати, говорячи рідною мовою.

«адже думала вона, що «орать» - це на полі орати, а сьогодні її вилаяно дурною й сказано, що це значить – репетувати; або от учора: вона думала, що «рожа» то квітка така, а їй кажуть, що це – пика…»

От і не забарився результат такого промивання мізків, як у Грінченкової Наталі, так і в українського народу під постійним тиском російської влади:

«І потроху Наталя зовсім перестала вірити своїй голові; вона вірила тільки тому, що скаже вчителька(читай - Росія), а своя думка в неї замирала, перестала жити, працювати. Дівчина справді ставала дурною.»

Такого результату хотів суб’єкт маніпулятивного впливу, таким і його об’єкт сприймався в очах решти. Героїня, оточена чужими людьми, жалкує за своїм нужденним життям в селі, адже там мала найголовніше – свободу. А тут, під гнітом, усю волю та впевненість у неї забирає дзвоник – своєрідний символ диктатури.

«Дзвоник будив її – вона вставала, кликав снідати – вона йшла, велів учитися – вона вчилася, випускав з класу після лекції і знову наказував сідати – вона слухалася».

В результаті такого постійного тиску особистість головної героїні деградує.

«І вона жила дивним життям: життям без своєї волі, без надії».

Фактично жила рефлексами, а дзвоник діяв на неї, немов на собаку Павлова. Через нього у дівчинки з’являється нав’язлива думка звести рахунки з життям,

«тільки почує вона дзвоника, зараз їй згадується колодязь і глибоко-глибоко блищить у йому вода».

Чіткої кінцівки оповідання не має. Автор ніби не знає, що трапиться з його героїнею у майбутньому точно так само, як не знав, чи звільниться Україна з-під російського гніту.

30 декабря 2013
LiveLib

Поделиться

Aidoru

Оценил книгу

«К>аторжна», по суті своїй, як і головна героїня, - парадокс. Автор нам показує світ людини правдиво, тобто не обмежуючись лише чорними чи білими фарбами, не виправдовуючи і не судячи… В цьому опіваданні автор зумів вмістити все це, змалювавши нам нещасну, але гарну дівчину.

Саме такі твори змушують людину задуматися про свою поведінку, задуматися, що вона може бути чиєюсь причиною запалити хату, а для іншого – затушити полум’я. І прекрасно, коли людська душа здатна на такі пориви, на які здатна душа бідолашної Докії.

Борис Грінченко показує нам трагізм людської долі, зосереджуючи увагу на чинниках, які сприяли цьому. Доля дається не всім, особливо, вона обходить всіх, хто так її сильно бажає, хто бажає залишатися самим собою. Мені здається, що сенс цього твору глибший, ширший, складніший. Він, як орнамент – вплітається у всю розповідь, але невідомий читачу. Бо хіба ж ми можемо знати, чому каторжна вела себе так? Хіба ми можемо зрозуміти її трагедію до кінця, не побувавши на її місці? Але є те, що ми стовідсотково можемо зробити, -- пожаліти. І, можливо, врятувати ще одну чи одного такого каторжного…

«Каторжна» -- це виклик до всього кращого, що живе в людині. До співчуття та любові… Цей твір показує нам ясно, як важливо бути гуманістичним, добрим з іншими, бо так можна врятувати чиєсь життя, хай не в прямому значенні, але в переносному.

24 ноября 2016
LiveLib

Поделиться

Aidoru

Оценил книгу

«К>аторжна», по суті своїй, як і головна героїня, - парадокс. Автор нам показує світ людини правдиво, тобто не обмежуючись лише чорними чи білими фарбами, не виправдовуючи і не судячи… В цьому опіваданні автор зумів вмістити все це, змалювавши нам нещасну, але гарну дівчину.

Саме такі твори змушують людину задуматися про свою поведінку, задуматися, що вона може бути чиєюсь причиною запалити хату, а для іншого – затушити полум’я. І прекрасно, коли людська душа здатна на такі пориви, на які здатна душа бідолашної Докії.

Борис Грінченко показує нам трагізм людської долі, зосереджуючи увагу на чинниках, які сприяли цьому. Доля дається не всім, особливо, вона обходить всіх, хто так її сильно бажає, хто бажає залишатися самим собою. Мені здається, що сенс цього твору глибший, ширший, складніший. Він, як орнамент – вплітається у всю розповідь, але невідомий читачу. Бо хіба ж ми можемо знати, чому каторжна вела себе так? Хіба ми можемо зрозуміти її трагедію до кінця, не побувавши на її місці? Але є те, що ми стовідсотково можемо зробити, -- пожаліти. І, можливо, врятувати ще одну чи одного такого каторжного…

«Каторжна» -- це виклик до всього кращого, що живе в людині. До співчуття та любові… Цей твір показує нам ясно, як важливо бути гуманістичним, добрим з іншими, бо так можна врятувати чиєсь життя, хай не в прямому значенні, але в переносному.

24 ноября 2016
LiveLib

Поделиться

aurorad

Оценил книгу

Дуже сумна книга, яка розповідає про складне життя дівчини, яку ніколи ніхто не намагався зрозуміти або полюбити.
Як би це не звучало, але кожна людина заслуговує на те, щоб її любили...
Головну героїню всі, починаючи від рідного батька і закінчуючи ровесниками, вважали диким вовком, злою та поганою лише тому, що вона боялася, що вони її скривдять. Як би це не було страшно, але найскладнішим для дівчини було повірити в доброту оточуючих, адже, що б вони не вважали, але саме їх ставлення до неї зробили дівчину такою відлюдькуватою... І ось, коли вона наважилася довірити комусь своє серце, їй зробили неймовірно боляче, її зрадили, викинули на смітник... Єдина людина, яка ніколи її не скривдила, й та назвала її "каторжною"...

20 марта 2016
LiveLib

Поделиться

aurorad

Оценил книгу

Дуже сумна книга, яка розповідає про складне життя дівчини, яку ніколи ніхто не намагався зрозуміти або полюбити.
Як би це не звучало, але кожна людина заслуговує на те, щоб її любили...
Головну героїню всі, починаючи від рідного батька і закінчуючи ровесниками, вважали диким вовком, злою та поганою лише тому, що вона боялася, що вони її скривдять. Як би це не було страшно, але найскладнішим для дівчини було повірити в доброту оточуючих, адже, що б вони не вважали, але саме їх ставлення до неї зробили дівчину такою відлюдькуватою... І ось, коли вона наважилася довірити комусь своє серце, їй зробили неймовірно боляче, її зрадили, викинули на смітник... Єдина людина, яка ніколи її не скривдила, й та назвала її "каторжною"...

20 марта 2016
LiveLib

Поделиться