Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Коли повертається веселка

Коли повертається веселка
Читайте в приложениях:
Книга доступна в стандартной подписке
18 уже добавило
Оценка читателей
4.67

Доля подарувала Тані зустріч із Ромою. Він дивився на неї так, як ніхто досі… Роман приїхав до батьків із Києва, де навчався на юридичному. Таня саме закінчувала школу. Це мало бути кохання всього її життя, але хлопець раптово зник… Минуло близько двадцяти років. Таня – відома журналістка, у неї дорослий син. Він – єдина згадка про коханого, якого вона так і не змогла забути. Діагноз лікарів залишає Тані обмаль часу, і саме він спонукає якнайшвидше знайти Рому!

Лучшая рецензия
VitaliyaBondarenk...
VitaliyaBondarenk...
Оценка:
2

Ще на початку книга дуже нагадала мені твори Люко Дашвар. Жорстокість села і міста, ненависні люди навколо простих наївних дівчат, що шукали кохання... Тут висвітлюється життя такої дівчини, але вже жінки, що має сина, роботу та гроші, але... Помирає. Минуле тягне її за собою в бездонну прірву. Вона замикається в собі, хоч і відгородила себе від минулого товстим муром. Цей мур роз'єднав її з власним сином. Ніколи не промовляючи ні до кого правди про себе, вона відділилася від цілісінького світу. І дізнавшись про лічені дні її життя, що залишилися, Таня спішить жити, боїться не встигнути розставити всі крапки над "і", що не розставила до того. Змушує замислитися над тим - а чи справді ми маємо ще час, щоб все зробити? Чому не просто зараз, а потім? Ми ніколи не дізнаємося, що трапиться через хвилину, чому б тоді не жити сьогоднішнім днем? Не боятися осуду інших? Бути собою?
Трохи містична розв'язка, нетиповий кінець. Раджу всім прихильникам Люко Дашвар. Єдине, що трохи мені не сподобалося - награність чистих українських слів з вуст такого собі крутого бізнесмена-"зека" в минулому. Та то, як на мене, не головне. Головне - зрозуміти те, що життя - золота нитка, котра може в будь-який момент порватися, і має невимовну ціну, що не виміряти в грошах.

Читать полностью
Лучшая цитата
азвою «Помірки». «Я лежу в Помірках», — каже хворий, і напрошується порівняння: потьмяніти, померти. Кожен харків’янин
В мои цитаты Удалить из цитат