Цитаты из книги «Майстер корабля»

не знаю жалощів, скажете ви. Я жорстокий, скажу я вам. Бо жаль – недостойне почуття, воно зневажає того, кого ми жаліємо. Воно привчає декого, щоб їх так зневажали. Мені ж – однаково, що про мене скажуть. Мозок працює тепер нормально, скепсис мій розтанув у розумінні вселюдського. Я не можу гніватись, бо немає людини, яка могла б заподіяти щось достойне мого гніву.

Мені не хочеться тепер бути не тим, чим я є: ні президентом, ні Наполеоном, ні Колумбом. Я тепер усвідомив своє місце серед мільярдів літ людства, серед астрономічної кількості людських створінь і на мікроскопічній планеті.

Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Мені нема чого перецінювати те, з чим я жив. Мало часу.

Дожити до глибокої старості я раджу всім. Тільки не несіть із собою недуг. Коли трохи недобачати – це не шкодить: позаду великий перейдений пейзаж лишився, і зовсім не треба очей, щоб його бачити.

Потім я дістаю звістку від мого молодшого сина, чиє народження щільно зв'язалося із смертю матері. У мене немає до нього гіркості. Я люблю його. Він подібний до покійної дружини.

Родини я не маю. Розлетілися всі по світі, розійшлися. Тепер старший син відбуває повітряні рейси Оде – Індія.

повертаючи до молодих років, і сам стаєш ніби молодший, серце мусить більше працювати, а воно ж – стара калоша, моє серце.

Зараз мені – за сімдесят, мене термосить іноді ломота, руки дрижать, і на очі набігає сльоза.

теля на фоні його першого житія, звідки відносним є тлумачення усіх його суджень на фоні тих, що їх зробив сам Гаутама. Абсолютизуючи стратегію оновлення канонічних істин, Яновський інтеґрує ідею порожнечі й ілюзорності існування порівняно зі станом Будди та ідею 10 параметрів (великих досконалостей), яких дотримувався бодхісатва (той, хто прагне стати буддою): щедрість, моральність, самозречення, мудрість, наполегливість, терпіння, щирість, цілеспрямованість, невибіркова любов, незворушність (ці вартості будди як просвітленого й пробудженого були антитезою до принципів існування темного Мари: пристрасть, нелюбов до вищого життя, відчуття спраги й голоду, похітливість, байдужість і бездіяльність, страх і легкодухість, сумнів, лицемірність, черствість, піднесення себе й приниження інших). Можливо, така органічна суб'єктивність інтерпретації стосується учення Триратни (Трьох скарбів): цю модель складають будда (учитель), дхарма (вчення), сингха (община). А ще, як про те можна судити із тексту Яновського, письменник веде мову про буддизм, трансформований у межах китайської культурної традиції, де світ речей сприймається єдиною пантеїстичною реальністю, всесвіт сакралізований і просякнутий духом онтологічного оптимізму. Цінності китайських буддистів пов'язані з ідеалом Махаяни, що називається бодхі (пробудження, просвітлення), а не ідеалом нірвани в Хінаяні. Окрім того, в інтерпретації буддизму Яновським немалу роль відіграла недогматичність та інклюзитивність (відкритість для вільної взаємодії) усіх релігійних шукань Китаю, у тім числі й буддизму (див.: Торчинов Е. Пути философии Востока и Запада: познание запредельного. – СПб.: Азбука-классика, Петербургское Востоковедение, 2005. – С. 305-340).}, – сказав я Севові, – а ми знаємо, що воно допіру від нас пішло. Давайте хоч подивимось, що цінувати велить мудра давність. Я відломив бога від його трону. На стіл випало кілька речей: папір із значками, троє трісочок і зернятка рижу. Жодного камінчика. Ми уважно розглянули все, що знайшли. – Риж – праця, їжа і продовження життя. Трісочки – вогонь, якого можна здобути

існування. Елімінація Яновським образу коштовного каменя в порожнечі є знаком його парадоксального відступу від канонів буддизму. Три речі, вміщені у скульптуру Будди, – рис, трісочки та папір, які символізують у тексті відповідно їжу, вогонь, молитву, співвідносні з логікою суб'єктивної інтерпретації буддійських приписів, що визнана органічною в межах самого буддизму: вона випливає з ідеї відносності усіх наступних утілень Учителя на фоні його першого житія, звідки відносним є тлумачення усіх його суджень на фоні тих, що їх зробив сам Гаутама. Абсолютизуючи стратегію оновлення канонічних істин, Яновський інтеґрує ідею порожнечі й ілюзорності існування порівняно зі станом Будди та ідею 10 параметрів (великих досконалостей), яких дотримувався бодхісатва (той, хто прагне стати буддою): щедрість, моральність, самозречення, мудрість, наполегливість, терпіння, щирість, цілеспрямованість, невибіркова любов, незворушність (ці вартості будди як просвітленого й пробудженого були антитезою до принципів існування темного Мари: пристрасть, нелюбов до вищого життя, відчуття спраги й голоду, похітливість, байдужість і бездіяльність, страх і легкодухість, сумнів, лицемірність, черствість, піднесення себе й приниження інших). Можливо, така органічна суб'єктивність інтерпретації стосується учення Триратни (Трьох скарбів): цю модель складають будда (учитель), дхарма (вчення), сингха (община). А ще, як про те можна судити