Цитаты из книги «Колись русалки по землі ходили… Жіночі образи української міфології»

У цій книзі увагу приділено переважно саме тому, що жіночі постаті є найбільш хибно романтизовані, застереотипізовані й пов’язані із сучасними конструктами, створеними письменниками, псевдонауковцями, засобами масової комунікації тощо.

Зокрема, там вважали, що мавки (нявки) високі на зріст, бліді й худорляві, мають округле гарне обличчя й довгі коси. Однак найбільш характерною рисою зовнішності мавок була дірка на місці спини, через яку було видно «мертву утробу» і, відповідно, мертві внутрішні органи чорного або синього кольору. Вірили, що мавки живуть у гірських печерах у глибині лісу .

Зокрема, на теренах Карпат на нехрещену дитину дивилися як на нечисту, оскільки вона несла собою первородний гріх.

загальнолюдському архаїчному світорозумінні ліс – це вхід у світ мертвих 41

Харківщині П. Іванов зафіксував вірування, за якими до жінок та дівчат із лісу прилітає вогняний змій. Передумовою контактів із ним могла стати знахідка в лісі гарної речі, як правило, намиста або пояса червоного кольору. Замість того щоб перехрестити

На Закарпатті ж вроджені «чередійниці» й у кінці XX ст. уявлялися дводушними: коли людина спала, її душа-демон ходила чарувати .

плечу або ж просто доторкнутися – й людина починала хворіти так, що дипломований лікар не міг визначити причину хвороби .

земний бог», «непростий», «розумний», «мудрий», «такий, що щось знає»

. Гнатюка «Нарис української міфології» ,

Чаклунство: Документи – процеси – дослідження В. Б. Антоновича» 157