Цитаты из книги «Кандід, або Оптимізм»

Добрий Панглос часто доводив мені, що добро на землі спільне і всі мають на нього рівні права. Цей кордельєр мусив був, згідно з тими принципами, лишити нам щось на подорож.

людина, закохана, ревнива ще й вишмагана інквізицією, сама себе не тямить.

шляхетна особа може бути раз зґвалтована, але чеснота її від того тільки міцніє.

Все життя здавалося йому тяжким, згубним сном, а ця мить – сном приємним.

Коли це найкращий із можливих світів, то які тоді інші?

першого за те, що він говорив, а другого за те, що слухав, схвалюючи;

свобода може співіснувати з абсолютною необхідністю, бо необхідно, щоб ми були вільні; адже, зрештою, зумовлена воля…

гріхопадіння людини і прокляття неминуче мусили статися в найкращому з можливих світів.

Панглос розважав їх, запевняючи, що інакше не могло бути; бо, казав він, усе це є щонайкраще; бо коли є вулкан у Лісабоні, то він і не може бути десь-інде; бо неможливо, щоб речей не було там, де вони є; бо все – добре.

однакові причини – однакові наслідки;