Отзывы на книгу «Маска»

Взявши в руки цю книгу я навіть не очікувала, що вона так мені сподобається. Неймовірно захоплюючий історичний детектив з цікавим сюжетом і зовсім неочікуваною розв’язкою. Неймовірно гарна мова твору, детально прописані образи та сюжети. Здається, не втрачена жодна подробиця. Від книги просто неможливо відірватися.
Як тонко автор зобразив образ Прокопа, такий собі український Зорро. Він розумний, сміливий, але, водночас не позбавлений самовпевненості, що потім його й привело до біди. І, не дивлячись на всю його показну жорстокість, серце його буле не закрите для почуттів.
Також вразив слідчий Слєпньов. Продиратися через хащі брехні до правди було зовсім не легко. Але він ризикував, щоб дізнатися правду, якою б вона не була. Та все ж і в нього було серце, яке іноді перемагало здоровий глузд.
До цього я любила творчість В.Лиса за «Століття Якова», але «Маска» - це ще одна книга, якою автор лише підтверджує своє звання «найтитулованішого з українських письменників». Це чи не найкращий твір сучасної української літератури.

Ще один майстерний роман від чудового сучасного українського письменника Володимира Лиса.
Історія неординарної людини, що мала не менш ніж п’ять масок, п’ять облич і п’ять вигаданих? ?? історій життя.
Трагедія незвичайної людини, що потрапила в пастку Долі, народившись кріпаком.
Драма втраченого та нерозділеного??? кохання в шаленому вихорі історичних подій.

Коли ти винесла йому води, - писала графиня Ядвига своїй дочці Пауліні, - я дивилася, як твій батько, так твій справжній батько, прости мене Пауліночко, якщо зможеш, бо я не можу без цього визнання померти. Я дивилась тоді як він п`є, а випивши, вклонився тобі. Здавалося, цілий світ стискається до однієї малесенької грудочки, і ця грудка стискає мені горло, не даючи закричати.

Скажу чесно, після прочитаного роману «Століття Якова» скуповую всі книги Лиса, які тільки бачу.
І дуже шкодую, що твори Володимира Лиса не перекладаються російською мовою, бо з його творчістю варто познайомитися як можна ширшому колу читачів.

Володимир Лис, як завжди прекрасний. Книга написана прекрасно, дуже точні описи. складається враження. що читаючи, переносишся в часі. Частіше зустрічаються описи життя кріпаків того часу, події з їх точки зору, а тут все по іншому. Ми бачимо, як жила шляхта. аргументи через які вони здійснювали ті чи інші дії.. Дуже непросто тоді жилось простому народу.
Та, навіть, враховуючи все вище сказане аж ніяк не можу порівнювати Прокопа з Робін Гудом чи іншими визначними постатями. які намагались зробити життя кріпаків кращим. Він в першу чергу переживав лише за себе і головною його ціллю в житті була помста! А метиди її здобуття взагалі відійшли на другий план. Він майстерно грав життями, як багатих, так і бідних. Вбивав як одних так і інших. Може його і можна виправдати тим горем, яке довелось пережити в молодості, але не варто забувати наскільки розумним та гарним психологом був Прокіп, я думаю, він мав передбачити налідки своєї подвійної гри.
Свого часу мені дуже рекомендували прочитати "Золоте теля" як рекомендацію для ведення бізнесу, але на мою думку Остап Бендер профан на фоні"Маски"

Цей роман я читала досить довго, але не тому що він мені не сподобався, навпаки я не хотіла його дочитувати. Історія життя Прокопа, вразила мене настільки, що інколи я дивувалась його розуму, діям, жорстокості.
Декілька разів я бачила вислів, що за кожним чоловіком стоїть жінка. На мій погляд Прокопу з жінками не щастило, це і образило його проти всіх. Він став влаштовувати життя, щоб його не стратили, але при всьому при цьому, на мій погляд він шукав кохання. На-жаль воно до нього прийшло дуже пізно, тоді коли змінити багатьох речей було вже не можливо.
Сподобався мені ї детектив Слепньов, і хоча деяких його вчинків я не до кінця збагнула, скоріш за все не так я намагалась збагнути, але любов до того, що все повинно бути чесно, мене інколи бентежила.
Пані Ядвига вразила своїм коханням до чоловіка, бажанням іти на люді дії аби бути з ним.
Останнім часом я дуже полюбила читати українську літературу, завдяки сучасним українським книжкам, я все більше замислююсь про історію України, побут, відносини між чоловіками та жінками. Це моя перша книжка Володимира Лиса, сподіваюсь що попереду в мене буде багато відкриттів.

Скажу вiдверто, прочитавши рецензii на книгу i пам'ятаючи захват вiд "Столiття Якова", чекала вiд роману бiльшого.
Вiд колишнього крiпака Прокопа Марушка (здiбного i не по роках кмiтливого як каже сам автор) я чекала мабуть мужнiх дiй i хоча б якогось вiдчуття справедливостi, але отримала iсторiю натурального, безсердечного вбивцi, садиста (бо iншого слова i не пiдбереш - згадайте його вчинки по вiдношенню до коханих жiнок), який озлобився на свiт незрозумiло за що.
Скажете, що вiн став монстром через вчинок Гелени по вiдношенню до Яринки? Не вiрю. Якби вiн ту Яринку так кохав, то не грабувати i вбивати кинувся б, а залишився iз нею хворою i обездоленою. Тут до речi вилiз ще один ганж. Хто читав, пам'ятає, що Яринка була ув'язнена пiвроку i вийшовши на свiт Божий побачила Прокопа. Прокiп був такий вражений її передчасною сивиною, що аж не помiтив, як виявилось через сотню сторiнок, ii вагiтностi! I це на сьомому мiсяцi! Якась нiсенiтниця виходить, якщо чесно. Таке враження, що автор писав роман "на ходу" - вигадав якусь деталь, а тодi давай думати, як її прилаштувати у твiр нашвидкоруч. I таких нюансiв у творi вистачає.

Чекала бiльшого вiд детективної лiнiї. А вона вийшла слабувата, але оскiльки автор не претендував на детективний сюжет, то, можливо, це не дуже суттєво.

Хай там як, а для мене цей роман, мабуть, найбiльше лiтературне розчарування з часiв прочитання "Педагогiчної поеми" Макаренка.

Для тих же, хто хотiв би прочитати справдi глибоку iсторiю про поламану крiпосною системою долю людини i про боротьбу цiєї людини з цiєю системою, я раджу "Кармелюка" Михайла Старицького. А "Маска" особисто для мене - не твiр автора "Столiття Якова", бо в головi не вкладаеться як одна людина могла написати справдi гарну рiч i ось таку собi нiяку книжку.

Прошу вибачення у шанувальникiв автора, але ось такi думки в мене викликав роман. На колiр i смак як то кажуть