Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Графиня

Читайте в приложениях:
35 уже добавило
Оценка читателей
4.67
Написать рецензию
  • SaganFra
    SaganFra
    Оценка:
    24

    !!! Спойлери!!!
    Справжній психологічний роман з неочікуваним фіналом! Майстерно прописані образи, чудово відтворена атмосфера легкої містики чи то таємничості, загравання автора з історією – все це так «смачно» відтворено в романі, що дуже важко відірватись від книги. Наче й не детектив, а все одно мусиш відгадувати та шукати правду, це захоплює, це не відпускає. Реальність тісно переплетена з вигадкою, складно їх розділити. Як і важко визначити головного героя. Їх декілька.

    Дія роману «Графиня» Володимира Лиса відбувається у кількох часових вимірах, несподівано для себе, читач переноситься з 1998 року у 1762-й. Іноді від таких часових «піруетів» виникає розгубленість, неможливість зрозуміти куди саме і для чого перекидає нас автор. Проте, якщо дочитати книгу до кінця, розплутавши клубок сюжету, все стає на свої місця.

    Події роману розгортаються у містечку Густий Луг, де живе головний герой твору – простий вчитель малювання Платон Лемещук. Ця скромна людина закохана у мистецтво, він постійно малює, та при всьому цьому не вважає себе хорошим художником. Багато років свого життя Платон Васильович віддав учениці Любі Смажук – допоміг талановитій дівчині виграти мистецький конкурс у Канаді та отримати грошову премію, переконав її матір віддати доньку навчатися на художницю, а не на бухгалтерку. З часом Люба стає відомою художницею, її роботи виставляються у найкращих мистецьких галереях, ними захоплюються поціновувачі. Та чи буде учениця вдячна своєму вчителю? Чи не стане гординя на заваді їх стосункам?
    Володимир Лис вирішив воскресити легенду про графиню Венцеславу Ловищу, що в вісімнадцятому столітті мешкала в замку у Густому Лузі. Графиня Венцеслава Ловига, портрет якої є справжньою цінністю місцевого музею, відіграла неабияку роль у житті та історії містечка Густий Луг. Вона стала фатальною жінкою для роду Ловиг і не тільки. Самозванка, відьма, чарівниця, – як тільки не називали її в далекому ХVІІІ столітті і в наші дні! Саме з ім’ям цієї жінки пов’язували таємничого вбивцю собак, який наганяв жах на все місто. Та чому і хто відродив ці вбивства наприкінці ХХ століття?

    Сюжет дуже динамічний, дія роману закидає нас в різні часові простори, інтрига зберігається до останньої сторінки. Чудовий роман! Я просто у захваті!

    Читать полностью
  • LANA_K
    LANA_K
    Оценка:
    23

    Навіть не знаю, до якого жарну я б віднесла цю книгу. В ній стільки всього!!! Але не думайте, що вона від цього гірші. Ні. Це зовсім не так.
    Здається, що спочатку автор вирішив розповісти нам історі життя вчителя малювання з провінційного містечка. Він відкриває таємнці його попередніх стосунків. Розкиває через жіночі образи самого Платона. Стає зрозуміло, яким він був, коли зустрічався с Любою, чи з господинею, у якої спочатку винаймам, а потім і купив половину будинку.
    Та потім, під час грози, коли Платон відпочивав на морі, перед ним промайнув жіночий образ. І з того моменту книга, втім, як і життя головного героя, кардинально змінилась. З цього моменту це вже не роман про любов, це вже детектив і психологічний трилер.
    В містечку, де живе Платон, гинуть собаки. І, як виявилось, подібні події були вже декілька столітть тому. Життя знову зводить його з однією з учениць. Вершті решт, любов до Любові змінює Платона. Фінал може здатись дещо трагічним. Та, хочу сказати, що автор пожалів читача, завершивши книгу саме так. Він подарував надію. А мати в житті надію - це голове.

    Читать полностью
  • Morra
    Morra
    Оценка:
    20

    Тайны прошлого, загадки настоящего, роковые женщины, влюблённые в них мужчины, век восемнадцатый и век двадцатый - Владимир Лис смело смешивает в одном романе временные пласты и жанры. Результат завораживает и крепко держит в своих лапах. Вроде бы и детективом роман не назовёшь, но интрига мощнейшая. Когда книга не отпускает и в перерывах между чтениями, когда вспоминаешь какой-то эпизод во время совещания - это дорогого стоит.

    Сюжет настолько причудливый, что пересказывать его бесполезно - придётся упоминать столько деталей, что проще уж сразу взяться за книгу. Слишком много странных событий обрушивается на обитателей обычного местечка на Волыни и местного учителя рисования, провинциального художника Платона Васильевича. Первые напуганы убийством собак, напоминающим страшные события 1762 года, второй - целой серией мистификаций, которые вторгаются в его размеренную и в общем довольно скучную жизнь. В мистику мы не верим, а значит за всем этим стоит кто-то реальный и, что особенно пугает, явно знакомый. Платон даже догадывается, кто это может быть, остаётся только понять - каким образом и зачем? И возможно ли остановить безумный спектакль? И, надо признаться, поиск ответов на эти вопросы гораздо интереснее традиционного детективного "кто убийца?" - приходится копаться в своей душе, вспоминать своё и чужое прошлое, вытаскивать из тайников памяти неудобные фрагменты, видеть себя истинного, мелкого, незначительного, без прикрас. Образ Платона прекрасен как раз вот этой обычностью, неприглаженностью - здесь и трусость, и нерешительность, и тщеславие. Мелкие грешки, мелкие добродетели. Такой типичный маленький человек, пылинка, листочек, который подхватил и несёт ветер (куда? зачем?), а потом он падает в грязь и безжалостно растаптывается каблуком. Впрочем, так ли незначителен Платон, если кто-то выбирает его героем своей игры?.. Образ кукловода тоже прекрасен, но совершенно иным - своей театральностью, своим безумием, одержимостью, неистовой силой разрушать. Это не просто роковая женщина, это буря, которая сметает всё на своём пути, но сметает вполне осознанно, следуя своей собственной извращённой логике. Местная валькирия и режиссёр спектакля - изумительный пример "сделай себя сам", вот только не в плане карьеры (это было бы слишком просто), а именно конструирования образа, налепливания на лицо маски, которая врастает в кожу и становится твоим первым Я. А когда образцом для подражания является то ли ведьма, то ли роковая женщина, графиня, сводившая с ума мужчин, прекрасная Венцеслава Ловига - жди беды.

    Талантливый, мастерски скроенный роман - увлекательный и не пустой, с непредсказуемыми поворотами сюжета, ноткой мистики и чудесным языком. Впрочем, читать на украинском - всегда совершенно особое удовольствие. Русский и белорусский для меня слишком родные, чтобы ощущать красоту языка, английский скорее доставляет игрой слов и точностью формулировок, украинский же - это просто чистая поэзия.

    Читать полностью
  • OFF_elia
    OFF_elia
    Оценка:
    13

    У маленьких містечках завжди відбуваються дивні речі. От і Густий Луг не став винятком. Чого лише немає в його історії - і граф-пірат, і управляючий-злодій, і фатальна графиня, і маньяки, що полюють на собак, та й то не просто, а раз на двісті з ґаком років. Сьогодення теж не відстає, у місті живуть художники, пророки і божевільні. Та й час тут тече зовсім не так, як довкола - він накладається слоями, наче пиріг з капустою, а іноді не витримає і лусне, оттоді події різних столітть і перемішуються. Якщо Ви полюбляєте містичні загадки чи й просто хочете почути свіжих пліток з волинщини, обов'язково читайте!

  • lyuda_radon
    lyuda_radon
    Оценка:
    12

    Коли на книжку (роман) написано n-кількість відгуків-рецензій, то написати ще одного зовсім не лячно. Коли пишеш відгук на книгу яка так собі, не так лячно. А написати першою відгук та ще й на твір одного з улюблених авторів... Твори цього автора завжди неоднозначні, завжди приховують маленькі та великі таємниці. І ніколи не знаєш як же цього разу закінчиться оповідь.
    Так і в Графині, декілька героїв, життя яких переплелося. І на початку та й всередині книги всі мої припущення щодо фіналу були марними. Таких заковик і поворотів сюжету не очікувала зовсім. Головним героєм роману з одного боку є – графиня – Венцеслава, яка жила в 18 сторіччі, була родом з кріпаків, але досягла успіху у чоловічої статі, чи то своєю вродою, чи містичними силами які їй приписували. Мала трьох чоловіків. Першого сама привела до місця страти, другий – лжеграф, був вигнаний справжнім графом, граф у свою чергу щез на полюванні. А ще за часів, коли вона була графинею в містечку прокотилася епідемія паніки – хтось душив собак, при чому ніхто нічого не чув і не бачив.
    Другим, чи то основним героєм – вчитель малювання у місцевій школі – Платон Леміщук – гарний і талановитий художник, з дуже заниженою самооцінкою своєї творчості та й усього свого життя. Події, що описуються в романі, припадають на кінець минулого сторіччя. І от навколо нього починають відбуватися чудернацькі події, оповиті загадками, містичними пригодами, й звичайно жінками. Тут і телеграми невідомо від кого, і зникнення усього творчого здобутку, і проповідники, й містичні видіння; й знову ж в місті хтось душить собак і маленьких і здорових, й вони не чинять спротиву.
    Третьою героїнею виступає талановита учениця Платона, якій він допоміг і навчанням, і умовинами матері й відправленням робіт на конкурси – Люба(ця) Смажук. Талановита художниця і водночас гарна та спокуслива жінка, біля якої завжди будуть чоловіки, ті хто заради неї готові на різне. Крім малювання є у неї ще одна пристрасть – життя графині. Вона навіть намагається реконструювати життя Венцеслави, відвівши собі її роль.
    Психологія та емоційний характер вчинків героїв як завжди у Лиса неперевершені. Кожного разу відкриваючи книгу цього автора знаю, що це буде не просте читання. Ти ніби стаєш учасником тих подій, ти співпереживаєш разом з ними, ти шукаєш відповіді на запитання, і в кінці скрикуєш від подиву та задоволення.
    Дякую майстре психологічного роману!

    Читать полностью