Цитаты из книги «Знедолені»

Ваша величносте, – відповів Мірієль, – ви бачите перед собою чоловіка доброго, а я – великого. Обидва ми можемо мати від цього користь.

«з тих карликових натур, які легко стають потворами… Є душі, схожі на раків, – зворотний розвиток, в темряву, до тваринності й підлості»

Погана людина навіть добро обертає на зло.

Щасливий бажає щастя усім на світі.

Кохайте одне одного, любіться до одуріння. Любов – це дурість людська, але в ній мудрість Божа.

І зрештою, що таке громадянська війна? Хіба є війна з чужоземцями? Хіба всяка війна між людьми – не війна між братами? Війна визначається тільки її метою. Немає ні війн із чужоземцями, ні війн громадянських; є тільки війни справедливі й несправедливі. Монархію теж можна вважати зовнішнім ворогом. Деспотизм порушує кордони справедливості так само, як вторгнення ворога порушує кордони географічні. Перемогти під Аустерліцом – великий подвиг; взяти Бастилію – грандіозний.

Як і кожен навернений у нову віру, Маріус п’янів від неї й заходив у своїй прихильності надто далеко.

Жан Вальжан мав ту особливість, що ніби носив із собою дві торбини: в одній були думки святого, в другій – таланти каторжника. Він заглядав у обидві – залежно від обставин.

Колись я був бідним селянином, тупим, майже недоумкуватим – каторга змінила мене. Я був недорозвиненим – я став лихим; я був чурбаком – я став розжареною головешкою. Згодом мене врятувала доброта людська – так само, як раніше мене згубила людська суворість

То були дріб’язкові душі, які за певних обставин стають потворними й страхітливими. І чоловік, і жінка мали природжений потяг до зла. Існують люди-раки, що все життя задкують у темряву.