Незвичний мікс реальності та сну, мрії та приреченості. Не знала, що українські письменники вміть ТАК експериментувати. Шевчук настільки в цій книзі заплутав, що просто важко осягнути наприкінці, а де ж насправді дійсність? Як на мене, це найцілісніший роман із прочитаних мною, тут немає нічого зайвого, все органічно переплетено. Мотив свободи і людської закованості в своїх "замках" став для мене найпровіднішим, дуже змахує на сатиру на СРСР. А ще, чомусь дуже пригадався Кафка:)