скажи мені, мій любий, скільки ще залишилося підводних каменів?
– Що… що ти маєш на увазі? – розгублено запитав Сергій.
– Чому ти мені не зізнався, що завинив сімдесят п’ять тисяч, а не п’ятдесят?
– Звідки ти знаєш?
– Бо я віддала п’ятдесят і дізналася про решту боргу.
– Я… Я намагався домовитися, щоб відпрацювати ці гроші…
– Знову торгувати наркотиками?
– Ні! Ні! І ще раз ні! – замотав головою Сергій. – Я хотів сам віддати їх частинами, але… але вони не погодилися. Потім я намагався взяти гроші в борг у знайомих, на роботі, але все марно. Сьогодні я хотів тобі зізнатися в усьому, але прийшли ці люди, і ти мене не дослухала. Тоді я вирішив підписати документи й поїхати до однієї людини, бо був впевнений на дев’яносто дев’ять відсотків, що мене не залишать у біді…
– Хто ж ця людина?
– Я був у батька, – глухо сказав Сергій і похилив голову.
– І що?
– Я не можу тобі передати і ніколи не розповім у деталях, як я принижувався, ставав перед ним на коліна, плакав і просив допомоги. Мамо, він мені відмовив. Розумієш? Від-мо-вив!
– Не треба було до нього йти. Чи ти мені не повірив, що я була в нього?
– Я думав, що він тримає в душі образу на тебе, а не на мене.
– А виявилося?
– Що в нього взагалі немає душі.
– Червива душа.
– Що?
– Так колись сказав про Федора дідусь Орест.
– А ще я був у своєї бабусі.
– Ти був у Поліни Лаврентіївни?! – здивувалася Катря.
– Так, – Сергій обняв матір за шию. – По батьковій лінії в мене дуже-предуже бридкі родичі.
– А по материній – дуже гарні, але їх нема вже з нами, – зітхнувши, вона гірко посміхнулася й розтріпала синову чуприну.
11
То була тяжка ніч. Катерині треба було осмислити все, що трапилося вдень, і зробити висновки. З роками вона виробила в собі звичку ніколи зопалу не приймати ніяких рішень, доки не розставить усе на свої місця, як книжки на полиці: за розмірами, за авторами, за жанрами або навіть за кольором обкладинки. А ще Катря до того, як когось осудити чи в чомусь дорікнути, намагалася знайти мотиви вчинку тієї чи іншої людини. Для цього вона уявляла себе на її місці, проживала умовно якусь частину чужого життя.
Чи могла вона звинуватити Сергія в брехні? Так, бо брехня, якою б вона не була, не має права на виправдання. Але, поставивши себе на місце молодого сучасного хлопця, жінка могла зрозуміти його порив легко заробити великі гроші. Не знаходило лише виправдання те, що