Ця книга не про інтернат і навіть не про війну. Вона про те, як змінюється людина, її суть і погляди, коли зникає звичний фон, руйнується не тільки розпорядок дня, але й усе довкола. Про те, як катастрофічно мало ми спілкуємося зі своїми близькими, начебто думаючи, що ще обов’язково буде час і нагода. Про те, як рідко ми говоримо правду, особливо дітям – батьки і вчителі. А виявляється, що вони розуміють усе набагато краще, ніж ми думали (або навіть краще за нас самих).
Це книга, яка здивувала мене. Погоджуюся з думкою кандидата філологічних наук, доцента кафедри літературознавства НаУКМА Ростислава Семківа, який у лекції про сучасну українську літературу сказав, що це наразі найкраща книга Сергія Жадана. Як на мене, це одна з найкращих книжок сучасної української літератури.
Це книга, яку треба читати у школі, включити її до шкільної програми. Бо тут так щемно написано про вічне, про те, що робить нас людьми і що змушує перетворюватися на тварин, що цим неможливо не перейнятися. Пройти повз таку книгу не можна. Вона зачіпає щось таке в серці, що хочеться бути кращим, ніж ти є насправді. Дивовижно!
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Эта книга не про интернат и даже не о войне. Она о том, как меняется человек, его сущность и взгляды, когда исчезает привычный фон, разрушается не только распорядок дня, но и все вокруг. О том, как катастрофично мало мы общаемся со своими близкими, как будто думая, что еще обязательно будет время и возможность. О том, как редко мы говорим правду, особенно детям - родители и учителя. А оказывается, что они понимают все гораздо лучше, чем мы думали (или даже лучше нас самих).
Это книга, которая удивила меня. Согласна с мнением кандидата филологических наук, доцента кафедры литературоведения НаУКМА Ростислава Семкива, который в лекции о современной украинской литературе сказал, что это пока лучшая книга Сергея Жадана. По моему мнению, это одна из лучших книг современной украинской литературы.
Это книга, которую надо читать в школе, включить ее в школьную программу. Потому что здесь так щемяще написано о вечном, о том, что делает нас людьми и заставляет превращаться в животных, этим невозможно не проникнуться. Пройти мимо такой книгу нельзя. Она затрагивает что-то такое в сердце, что хочется быть лучшим, чем ты есть на самом деле. Удивительно!