Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Цитаты из Сід

Читайте в приложениях:
176 уже добавило
Оценка читателей
3.8
  • По популярности
  • По новизне
  • Король – це голова, його народ – це тіло.
    1 В мои цитаты Удалить из цитат
  • Час відміняє все. Що гніває нас нині.
    1 В мои цитаты Удалить из цитат
  • І серце крається ще болючіш тому.
    Хто, скарб утративши, ціни дознав йому.
    1 В мои цитаты Удалить из цитат
  • В кожній рисі
    Ознаки мужності у нього розлилися,
    І стільки рід його героїв славних мав,
    Що серед лаврів він родився і зростав.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Дон Дієго
     
    Не диво! Наш король сьогодні, як і завше.
    Належне сплачує підданцям, що колись
    Своїми вчинками для трону придались.
     
    Граф
     
    Високо королі поставлені над нами,
    Та помилятися судилось їм так само.
    Заслуги вміючи колишні пам’ятать,
    Вони сьогоднішніх ладні не помічать.
     
    Дон Дієго
     
    Облишмо речі ці, як вас воно дратує.
    Чи гідному король належну честь дарує,
    Чи з ласки надав мені високий сан —
    Коритись мусимо: він володар і пан.
    Своє призначення я гордо буду нести,
    Але й у вас теперь прошу ясної честі:
    Дочку ви маєте – її Родріго мій
    Кохає, все життя ладен віддати їй;
    Дозвольте ж під вінець їм пожаданий стати
    І дві фамілії достойні поєднати.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Убив могутнього Родріго первоук,
    у війська вашого забрав міцну підпору
    На радість ворогам, Кастілії на горе.
    Біжу я, злякана, де точиться двобій, —
    Прибігла – батько мій, королю, неживий!
    Даруйте, що з журби я навіть голос трачу:
    Все зрозуміле вам з моїх зітхань і плачу.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Рукою вражою убитий батько мій.
    Сама я бачила, як з серця витікала
    Та кров, що стіни вам не раз обороняла,
    Та кров, що перемог шукала вам гучних,
    Та кров, що і тоді, як мій отець затих.
    На кривду скаржилась, бо не за вас пролиться
    Судді небесного судила їй десниця!
    Од недосвідчених вона продлялась рук:
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Ні – славу відзначив і мужність він мою.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Єдина путь моя – то подвиги високі!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Які чуття страшні в душі моїй киплять!
    Кохання там і честь у битві затялися.
    За батька відплатить – коханої зректися!
    Любові звіритись – повинність ізламать!
    Прийшло до вибору – або безчестя чорне.
     
     
    Або страждання необорне.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Ти чув мої слова – ми скривджені обоє —
    Іди ж і відплати за себе й за отця.
    Мені лиш плакати, Родріго, без кінця,
    Тобі – за месника судилося устати.
    Іди, біжи, лети, – скарати чи сконати!
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Родріго! Ворог твій, я не складу догани
    За вчинок, що в людей заслужує пошани;
    Не винувачу я, а тільки сльози ллю
    Від нестерпучого, пекучого жалю,
    Я знаю: кривдою зневажений тяжкою.
    Не може чесний муж не взяти чесну зброю,
    І хвален ти, що став із кривдником на герць.
    Але ж ти дав мені науку і взірець,
    І знаю й я тепер свій обов’язок добре.
    За батькове ім’я ти виступив хоробро, —
    І голос совісті мені тепер велить
    Так само сміливо за батька відплатить.
    Ox, нащо ж, нащо ти у тім зіткнувся бої?
    Чому не інший хто? Я плакала б з тобою,
    Я думала б: ще є на світі цім рука,
    Що з ніжністю мою вгріває і стиска,
    І легше дихати, і легше сльози лити,
    Коли коханий їх приходить осушити.
    Але ти вбив його – і вмерти маєш сам;
    Так честь розбурханим звеліла почуттям;
    Я добиватимусь, доб’юсь твого загину.
    Хоч знаю: і сама умру я в ту хвилину.
    Не думай, щоб, на чин ізважившись такий,
    Я піддалась жалю у пристрасті сліпій.
    Збороти честь мою – була б то марна праця:
    З тобою мушу я шляхетністю зрівняться.
    Мене ти гідний – так; на цю ступивши путь,
    Я гідною тебе, Родріго, хочу буть.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • На смерть поранений стрілою, що як грім
    У серце влучила і все життя розбила,
    Бездольним месником за справедливе діло,
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Та чув я: бранці ті, царі великородні.
    Іменням Сід тебе звеличили сьогодні.
    По-маврітанському Сід значить володар.
    Прийми ж це назвище як найгойніший дар!
    Віднині Сідом будь, в усіх краях відомим,
    Гренаді пострахом і для Толедо громом,
    Підданцям же моїм хай слово це всякчас
    Про те нагадує, що ти вчинив для нас.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Прощай! Носитиму життя своє змертвіле,
    Аж поки ти йому не вириєш могили!
    В мои цитаты Удалить из цитат