О, люта старосте! О, муко нелюдська!Та от нащо я жив, нащо моя рука!В боях трудилася і лаврами квітчалась!Ті лаври зірвано, і лиш ганьба зосталась!Правиця, що її шанув вся земля,Правиця, що не раз самого короляІ цілу державу кріпила й боронила, —Сьогодні зрадила, нікчемна і безсила!Жорстокі спомини! У славі вік прожитьІ сплямити її в одну-єдину мить!Дістать від короля найвищий знак пошани,Щоб обернувся він у горе нечуване!Хай тріумфує граф! А що ж, старий, тобі?Чи жить зневаженим, чи вмерти у ганьбі?Так, графе заздрісний! Доскочив ти свойого!Ти принцові тепер світитимеш дорогу,Де до величності простують королі!..Я, честь утративши, все стратив на землі!А ти, серед боїв утіхо і порадо, —Не годен я уже тебе носити, шпаго!Колись могла ти жах на ворога нести —Тепер окраса лиш, не оборона ти!Іди ж до кращих рук! Нехай холодна крицяЗа схолоднілого відплатить і помститься!