Пантелеймон Кулиш — отзывы о творчестве автора и мнения читателей

Отзывы на книги автора «Пантелеймон Кулиш»

7 
отзывов

AlexSarat

Оценил книгу

"Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!", або за 350 років нічого не змінилося
Цей роман, я, хочу описати по пунктам:

1) Герої - Усі вони легкі для сприйняття і розуміння, і це дається легко, тому що, я вважаю - це історичні постаті, ну майже всі, але більшість були на землі українській, точніше жили, і творили історію, і всі хто вчив історію у 8 класі, думаю, що легко зрозуміють цей роман;

2) Жінки - Ось з філософією про жінок у цьому романі, я не дуже згоден. хоча воно й насправді все було так, але автор міг і не показувати цього боку української історії, або хоча би трохи покращити її, а то тут до жінок ставляться, як до майна та секс-рабині, і цитати котрі я виставив тому є доказом, хоча я ще багато цитат не виставив, бо вони були не дужі м`які, особливо для жіночої статі, а більшість користувачів цього сайту є жінками, а я поважаю кожну людину;

3) Демократія - Все ж таки в Козацькі часи, була в Україні демократія, тут як не крути, факт! І коли превселюдно вибирали гетьмана, це було на той час верхівкою демократії, і всі закони, які тоді правили у козаків, вони всі справедливі і їх би було можно використовувати в нашу часи, але світові гуманісти будуть в шоці, але якщо такі страшні речі творяться в Сирії і Білорусії, що в нас очі на потилиці, то ці закони пройдуть, це точно!

4) Взагалі всі люди - Люди, які були на Україні 350 років тому, такими й залишилися, люблять "повозмущаться" і протестувати, а також волю, безлади, героїзм і справедливість. Завжди у нас були і свої герої-коханці, як Петро, і борзі покидьки, як пан Тур, а також свої диктатори і заколотники з Януковичами, і звичайно будуть у нас щирі, добрі і юмористичні люди, як Черевань, які вірять і бачать тільки добро і жарти!

Висновок - це все наше, це ми, це наша Україна, і такими ми були, є і будемо!

1 июля 2011
LiveLib

Поделиться

BonesChapatti

Оценил книгу

Символічно, що "Чорна рада" Пантелеймона Куліша - перший історичний роман в українській літературі. Проблеми, порушені в творі, актуальні і в наш час. Навіть більше - злободенні. Раз у раз повторюються ті самі помилки. Шкода, що люди не вчаться на помилках ні своїх, ні чужих. У романі майстерно переплетені історична та любовна сюжетні лінії, що дозволяє вповні осягнути реалії тогочасної епохи. Є твори, які варто читати і перечитатувати, "Чорна рада" один із них.

10 апреля 2019
LiveLib

Поделиться

Nina_M

Оценил книгу

Гарячий Панько Куліш написав перший україномовний історичний роман про події 1663 року.
З одного боку - історичні події. Це був такий собі Майдан 350-річної давності. Звичайні люди під впливом різних факторів (часто - політичних маніпуляцій) вирішили, що можуть приймати важливі рішення, впливати на історію, власне, стати її частинкою. Чи змінилося щось?
З іншого боку - кохання непереборне, живе, сильне. Петро і Леся люблять одне одного, але амбіції батьків та інші обставини деякий час здаються сильнішими. Та й ставлення до жінки, м’яко кажучи, неоднозначне. Мабуть, нічого не змінилося.
Колись здавалося, що книга невимовно нудна. На мою думку, дев’ятикласники просто не можуть осягути її глибини та ідейного навантаження. Точно знаю, що за 350 років не змінилося нічого.

23 марта 2018
LiveLib

Поделиться

Sopromat

Оценил книгу

Чомусь у школі здавалося, що цей твір об,ємом з цеглину. Насправді він невеликий.
Актуальний. Ніби не майже 400 років промайнуло...
перший роман-хроніка.
П. Куліш писав поезію- це відчувається в описах природи, двобою, у дівочім бажанні кохання.
П.Куліш- історик. Це відчувається в описах боротьби за владу, в описі зажерливості та підступності претендентів у гетьмани, обіцянки справедливості черні, у описі "допомоги" Московії у виборах ( 8000 військо), у описі відношення до жінок ( "...жіноча річ коло припічка"), у описі надії на царя (..."душа праведна").
Більш за всіх мені сподобався Кирило Тур.
Жінкам він не сподобається : немов очур, викрадає дівчину, яка налякана до безтями.
Йог не цікавить ні її думка, ні переживання матері та сестри.
Не звик він до блюзнірства: говорить що думає.
Стає з Петром на герць, але й допомагає у скрутному становищі.
він відчайдушний, справедливий воїн: "...запорожця Господь створив не для запічка!"
Старий Шрам нагадує Тараса Бульбу.
Зірка відібрана за сумний висновок: "Може, се тілько на науку мирові і пустив господь Україну в руки харцизякам ( яке пророцтво!). Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму!"

7 мая 2017
LiveLib

Поделиться

Lusil

Оценил книгу

Называйте меня как хотите, но мне очень сложно дается украинская литература, ну не понимаю я, в чем же прелесть общества которое в основном описывается в классических произведениях украинских авторов какими гордятся украинцы. Как вспомню, в школе по 4 урока украинской литературы в неделю, а все такое однообразное, зато зарубежной аж целый один, чтоб уж точно успеть все прочесть... не представляю кто мог так неумело создать школьную программу и зачем, лично мне она на многие годы отбила желание читать художественную литературу вообще.
С недавнего времени я решила на "свежую" голову, уже взрослой, ознакомиться с отечественной литературой, поняла, что есть и правда достойные произведения, но в основном все такое, что читаешь не потому что это конкурентоспособно, а потому что отечественное нужно знать и это грустно.

Тема казаков мне была близка в лет 13, но даже тогда я бы не могла адекватно воспринимать героев данного романа и ситуации которые там описывались. А сейчас мое отношение к ним вообще изменилось, как и ко всему воинственному независимо от мотивов этой воинственности.
Персонажи пустые, не несущие никакой мысли (я ее нее нашла), сюжет хоть и исторический, но без морали как по мне, вообще мне не хватило морали во всем произведении, все пьют и молятся, я конечно понимаю, что у нас в стране и сейчас не очень много изменилось, религиозность и алкоголизм процветают, а способность мыслить нет, это огорчает. Постоянная конкуренция за власть вообще бесит, я понимаю, что это история, возможно именно поэтому еще печальнее воспринимается повествование.
Больше всего запомниться как некрасиво относились к польской княгине, мне аж обидно было за нее и вообще за всех кто из-за каких-то дурацких предрассудков страдал и сейчас страдает, это же ужасно, мы не видим личностей, та и не хотим видеть, только ярлыки, ярлыки и еще раз ярлыки... Просто злость берет, хочется, чтоб мой народ развивался и, чтоб что-то менялось уже...

Рада, что прочла данное произведение, но больше к нему не вернусь, слишком оно тревожное оказалось для меня, та и сама манера подачи информации мне не понравилась, так что я по прежнему считаю, что с национальной литературой нужно быть знакомым, но при этом от украинской литературы многого ждать не нужно, это мое мнение!

3 февраля 2020
LiveLib

Поделиться

nimfobelka

Оценил книгу

Гордість, почуття власної гідності - це, безперечно, потрібні почуття. Але коли їх аж занадто багато, це робить нещасливими не тільки самих гордіїв, але і тих, хто їх любить. Один, замість того, щоб підійти до дівчини і спитати: чи ти справді мене любиш, чи знущаешся? - посилає старостів до іншої дівчини. Друга, замість сказати, що кохає, виходить заміж за старого сотника. Закономірний результат для романтичного оповідання - всі мучаються і врешті-решт разом гинуть. І от чи було заради чого гордувати?

4 марта 2013
LiveLib

Поделиться

Анонимный читатель

Оценил книгу

Где бесплатно?
23 марта 2016

Поделиться