Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Черниговка. Исторические портреты

Черниговка. Исторические портреты
Читайте в приложениях:
Книга доступна в стандартной подписке
12 уже добавило
Оценка читателей
4.86

Николай Иванович Костомаров – выдающийся историк, этнограф, фольклорист и писатель. Неизменный живой интерес его к украинской истории, культуре и быту украинцев нашел выражение в многочисленных научных трудах и художественных произведениях. В эту книгу вошла повесть "Черниговка", рассказывающая о трагических событиях второй половины XVII века, и яркие исторические портреты видных деятелей отечественной истории: князей Владимира Святого и Владимира Мономаха, митрополита Петра Могилы и других.

Лучшие рецензии
bezkonechno
bezkonechno
Оценка:
35

Цікавою є вже історія написання цієї повісті. Це була єдина на той час повість, що відкрила людям прекрасний світ Карпат, гуцульщину... Працюючи над нею, письменник жив на західній Україні, насолоджувався неймовірними пейзажами українських Карпат, дзюрчанням швидкої води гірських річок і спілкувався з людьми, знайомлячись з їх повір'ями, діалектами та суто гуцульским фолклором. За цей час письменник просто закохався в чарівність Карпат... Як результат, твір яскраво виділяється серед інших прекрасними, такими реальними пейзажами, що хочеться пройти крізь сторінки... Цікавими фолклорними створіннями: чугайстрами, мавками, відьмами... Добре показана ментальність українського народу, душа й життя карпатського народу, що ніби злився з природою, живе разом з нею... Чудовою прикрасою твору, що робить його "живим" є діалекти та описи повір'їв.

Головне в сюжеті твору – короткочасне, як весна, щастя і трагедія Івана й Марічки, цих українських Ромео і Джульєтти.
Іван і Марічка — герої твору — це справжні діти природи, яку вони сприймають, як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро обдаровані люди, їм властиве тонке відчуття стобарвної і стозвукової природи, щирість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки. З дитячої дружби маленьких пастушків у пору юності Івана й Марічки розквітло їх ніжне і глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка, і трагічно обірвалося....

Читать полностью
sireniti
sireniti
Оценка:
27

Літо. Сонце. Поле.
Гарно, затишно, пахуче.
Йду.
І хоч живу тут все життя- все одно дивуюся красі і величності пшеничного поля.
Це як море. Тільки жовте. Тут теж можна пірнати (правда не перевіряла вже ...надцять років).
Он волошка синіє небом, он мак палахкотить червоними язичками, там жайвір здійнявся у небо...
А це... Що це? Миииша!!! Польова миша. Рятуйте!
Моя собака женеться сама не знає за ким. Вона зроду не бачила мишей.
За нею тягнеться помітна стежинка. Не страшно. Завтра колоски знову стануть на місце.
Життя. Тут вирує життя. І це поле- життя теж.
Скоро воно стане хлібом. Мої рецептори уже реагують на саме тільки слово.
Літо, поле, заходить сонце.
Небо пломеніє, грає такими барвами, які навіть описати неможливо. І відтворити теж.
Природа готується до сну.
Літо. Стежина. Повертаюсь додому.

"Intermezzo" надихає, збуджує, п'янить.
Яка натхненність! Яка сповненість почуттів! Яка краса мови!
Ліричність цих рядків наповнює чомусь душу щастям.
І хочеться кудись бігти, щось зробити.
Хочеться злетіти до небес.
"І чому люди не літають, як птахи?"
А потім падаю. Як? Я ж і не злітала.
І якись відчай, тиха паніка, сум.

Дивні рядки. Незвичне бачення світу.
Я б навіть занесла в улюблене. Якби не отой селянин.
Якось відсторонено автор поставився до нього.
Чи може мені так здалося?

В усякому випадку це було гарно. Це було intermezzo...

Перевод.

Лето. Солнце. Поле.
Красиво, уютно, благоухающе.
Иду.
И хоть живу здесь всю жизнь- всё равно удивляюсь красоте и величию пшеничного поля.
Это как море. Только жёлтое. Здесь тоже можно нырять(правда не проверяла уже ...надцать лет).
Вот василёк синеет небом, вот мак полыхает красными язычками, там жаворонок поднялся в небо...
А это... Что это? Мышь!!! Полевая мышь. Спасайте!
Моя собака гонится сама не знает за кем. Она отроду не видела мышей.
За ней тянется заметная тропинка. Не страшно. Завтра колоски опять станут на место.
Жизнь. Здесь бурлит жизнь. И это поле- жизнь тоже.
Скоро оно станет хлебом. Мои рецепторы уже реагируют на одно только слово.
Лето, поле, заходит солнце.
Небо горит, играет такими красками, которые даже описать невозможно. И воссоздать тоже.
Природа готовится ко сну.
Лето. Тропинка. Возвращаюсь домой.

"Intermezzo" вдохновляет, возбуждает, пьянит.
Какая одухотворённость! Какой наплыв чувств! Какая красота языка!
Лирика этих строк наполняет почему-то душу счастьем.
И хочется куда-то бежать, что-то делать.
Хочется взлететь к небесам.
"И почему люди не летают, как птицы"?
А потом падаю. Как? Я же и не взлетала.
Накатываетотчаяние, тихая паника, грусть.

Странные строки. Необычное виденье мира.
Я бы даже занесла в любимое. Если бы не тот крестьянин.
Как-то отстранённо автор отнесся к нему.
Или мне так показалось?

Ва всяком случае это было красиво. Это было intermezzo...

Читать полностью
Paloma_Blanca
Paloma_Blanca
Оценка:
24

В жизни каждого человека рано или поздно наступает момент, когда он просто не в силе выдержать суеты этой жизни и хочет сбежать от всего мира подальше. Бессмысленная череда "нужно", "нужно" и "нужно" просто преследует его. Именно в такой период жизни я и познакомилась с этой новеллой и - влюбилась навсегда. От серости и тусклости, от усталости люди убегают по-разному, а главный лирический герой выбрал одиночество и природу. И не прогадал. Они помогли ему разобраться в себе, принять правильные решения.

Не следует забывать, что новелла - яркий пример импрессионистической литературы и, чтобы понять, - ее нужно прочувствовать.