Акурат посередині того майдану стримів прямокутний кам’яний поміст для всяких обрядів і церемоній, а трохи далі, справа від нього, розпочиналася Дорога мертвих. Її затерте полотно, обступлене з обох боків рівними рядами добротних, зовсім крихітних пірамід, простягалось на п’ять кілометрів на південь. Звідтіля, де я стояв, кінця її не було видно. Але найважливіше проступало там, за Дорогою мертвих, де, сперечаючись у величі з піком Сьєрро-Ґордо, що темно-мареновим громаддям бовванів на обрії, здіймалася до небес найбільша культова споруда Мезоамерики — п’ятирівнева піраміда Сонця. Навіть із такої відстані вона розчавлювала мене, дробила і перемелювала на шматки своєю величчю.