Цитаты из книги «Мексиканські хроніки»

Я хочу, щоб кожен, хто прочитає її, на якусь мить повернувся в дитинство чи юність і згадав свої дитячі — глевкі, наївні та простакуваті — мріяння. Я хочу, щоби, прочитавши «Хроніки», ви не загубили своєї Мексики… І, по-третє…

Прилетів до Франції — й уже мовби вдома. Що б не сталося, тепер я якось зможу доволокти ноги до України чи до Швеції. Віднині політ у будь-яку частину світу вже не здаватиметься казна-яким геройством. А шкода…

Я силкувався відчути, вловити, який він, дух Чичен-Іци. Дух Теотіуакана — це міць і велич, у Яхчілані дух справжній, сповнений непідробної дикості, дух Паленке зітканий із таємниць, навіть у Монте Албана є свій дух, хоча він і мертвий. А тут… я не відчував нічого. Дух Чичен-Іци навіть не мертвий, його просто

Ключова будова Чичен-Іци — дев’ятиступінчаста піраміда за назвою Храм Кукулкана Узагалі Чичен має все, щоб бути найбільшим культовим, величним і привабливим місцем для відвідин. Окрім піраміди El Castillo, тут ви знайдете найбільший (166 × 68 метрів) майданчик для гри в м’яч, химерний El Caracol128 — чи не найперша у світі обсерваторія, Храм тисячі воїнів, перед яким, наче справжні вояки, вишикувалися кілька сотень двометрових колон, і ще багато чого.

Зробивши морду ісламського терориста (мовляв, не дасте потрібного, заблюю до біса весь салон і не подивлюся, що серед вас є діти), я на весь автобус запитав, чи нема в кого пігулок від «nausea 109», бо «really got carsick110 ». Це була моя остання надія, проте ні мій грізний голос, ні насуплена та зелена, як нестигла диня, пика не справили ні найменшого враження на сувору мексиканську публіку.

У задній частині автобуса мене підкидало й торсало, неначе запраний кросівок у центрифузі пральної машини.

Найперше та найяскравіше враження, що охопило мене, щойно я в’їхав на тій таратайці в Акапулько, можна описати одним словом: пальми. Пальми на тротуарах, пальми на дорогах, пальми на подвір’ях будинків. Хмарочоси зростають між пальмами, скляні хідники п’ятизіркових готелів хова

Зате там був, є і буде, навіть тоді, коли не буде самого Акапулько, Тихий океан. Перспектива побувати на узбережжі найбільшого у світі океану, а ще більше — можливість у майбутньому заявляти, що я пройшов усю Мексику від західного до східного узбережжя, зрештою зробили свою справу, значно витягнувши мій маршрут на південний захід

Акапулько… Мексиканський рай, перлина Тихого океану, вогненний водоспад з екстазу та пишноти, де сонце світить триста шістдесят днів на рік. Акапулько… З чого почати? Може, з крислатих пальм чи піднебесних готелів, а може, із білосніжних лебедів-яхт чи золотих полотен пляжів або першокласних ресторацій у північній частині міста, чи залитих сонцем блакитних лагун?

Ви навіть не уявляєте, що воно таке, — стояти віч-на-віч із пірамідами та розуміти, що це саме ті монументальні споруди, які стільки разів передивлявся на світлинах в Інтернеті у такій далекій тепер Україні чи Швеції, навіть не насмілюючись помислити про те, щоб колись побачити все на власні очі. Я торжествував! Хотілося кричати і плакати воднораз, а простір навкіл мене кришився від надміру небувалого могуття та величавості.