Отзывы на книгу «Доки світло не згасне назавжди»

Це було неймовірно захопливо. Неймовірно захопливо аж до... передостанньої сторінки.

Я дуже поважаю Макса Кідрука як письменника зокрема і як досвідчену людину в цілому. Мені імпонує його жага до науки та наукового обґрунтування необґрунтовних, здавалося б, явищ. Але йому це вдається; вже не знаю, як поставляться до його висновків справжні науковці (у цьому випадку — медики), але для такого пересічного читача як я все здається цілком логічним та зрозумілим (за це, до речі, велика подяка, бо "ЗУМС" у цьому плані було читати важкувато).

Ідея з додатком та її втілення — взагалі вогонь. Не знаю, чи привернуло це увагу нових читачів-підлітків, як на це розраховував Макс, але це дійсно допомагає створити більш повноцінну картинку подій, особливо завдяки додатковим історіям. Хоча мапи, звісно, теж стали в нагоді — ніколи не була в Рівному та слабо уявляю собі це місто, тож із фотографіями та позначками стало легше.

До речі, скористуюся нагодою (а разом і похвастаю, що відвідала презентацію)) і розкажу тим, хто ще не знає: історію сестер Рути й Індії та, здавалося б, нереальний збіг обставин із їхніми нареченим та хлопцем створено на основі реальних подій. Кому цікаво — загугліть історію (або ж документальний фільм, якщо володієте англійською) про Аарона Ернандеса та його дружину. Буває ж таке в житті...

Не буду зупинятися на переповіданні сюжету, бо книгу дійсно варто прочитати — поки що це найсильніший роман з чотирьох, що я знаю в Кідрука. І кожен раз я читаю і вже уявляю, як ставлю його роману 5 зірочок та в захваті пишу рецензію про те, як усе неперевершено та як я рада, що сучукрліт не стоїть на місці й так швидко розвивається, але щоразу Максу вдається зробити щось таке, що рука на найвищу оцінку не підіймається.

Цього разу ідеально було майже все, але знову Кідрук, як і в "НОІМ", перекреслив весь написаний текст своєю кінцівкою на декілька сторінок. І фінал же такий явно не тому, що йому ліньки було щось там придумати та логічно завершити, "авось і так сойдьот" — надто велику роботу зроблено заради роману. І все ж таки залишилось це відчуття, ніби він 550 сторінок до чогось сюжетно вів, вів, та й так і полишив "in the middle of nowhere" (таке ж враження залишилось і після "ЗУМС", і "Доки світло", на жаль, хоча і трохи відкрив завісу таємниці Марка, все ж таки так і полишив її не до кінця розкритою).

Загалом, дуже раджу любителям містики та науки, об'єднаних в одне ціле, але повністю вдоволеною я себе не почуваю. І, з огляду на новий проект Кідрука, щодо як Марка, так і Рути — вже не відчую.

У меня рука не поднялась поставить оценку ниже 5 из 5. Достоинства книги настолько переманивают на себя всё внимание, окуная с головой в восхищение, что любые недостатки просто теряются на их фоне.
Я искренне рада, что в тот "злополучный" день решила утвердить обе книги Кидрука в Лампомобе. Но после "Твердинi" на второй кирпич я уже глядела исключительно с видом мученика. Ну зато теперь я смело могу сказать, что обязательно побегу ещё читать творения товарища Кидрука. В "Доки світло не згасне назавжди" он сделал отсылки как минимум на две свои книги (одна из них - мой первый блин комом), вторую я уже прям сейчас хочу цапнуть. Очень, ну о-о-очень интригующе. Как будто блуждающих огоньков вдали увидела (надеюсь, там за туманом красивый дремучий лес, а не болото, в которое я провалюсь по уши).
Из недостатков могу разве что назвать поведение главной героини. Периодически она меня раздражала. Да, Рута - подросток, весьма импульсивный и уверенный в себе подросток, но порой она бесилась на пустом месте. Обижалась на всё подряд, откидывая подальше чувство ответственности за собственные действия (ей и в голову не приходит, что в некоторых ситуациях необходимо вести себя официально и думать исключительно холодно и трезво). Так же она порой бесюче тупит и её действия раздражают своей глупостью. Есть человек, который прямо пытался с тобой связаться, давая прозрачные намёки на твои проблемы и предлагая помощь и объяснения? ОЙ, ПОБЕГУ К ТОМУ ПАЦЫКУ, НАВЕРНЯКА ОН МНЕ НЕ ПОВЕРИТ, НУ И ЧТО??
Если тут и были где-то сюжетные дыры или нелогичности, то я их пропустила мимо ушей. Научную часть про мозг я... ну читала, знаете. Как параграф в школе. Мне почему-то кажется, что если бы я въехала во всё то, что толковал тот анестезиолог, то мне лучше удалось бы понять концовку.
В любом случае на это закрываешь глаза, когда переносишься в сны. Боже, до чего там волшебная атмосфера, я прям млею. Кидрук настолько удачные слова подбирает для описания происходящего, что они словно молоточки, а моё сердечко - ксилофон. Чем дальше читаешь, тем сложнее оторваться. Интрига настолько закручивает твоё воображение в вихре, что после каждой главы хочется кричать безумным криком, глядя как уходит бесценное время на сон в будний то день. У Кидрука талант писать легко, ну или просто чертовски завлекательно. Мне было очень приятно окунуться в родную речь благодаря именно этому произведению. А ещё меня мороз по коже пробирает каждый раз, как я захожу в свой подъезд: жутко не хотелось бы проснуться во сне...
Советую к прочтению тем, кто считает, что сон - это для слабаков. Хорошего вам отдыха (:

Щоразу, читаючи сучасну українську літературу, дивуюся, ні, не так, захоплююся талантами і уявою наших письменників. Дуже високий рівень. Дуже! І це без усіляких перебільшень. Сюжет, герої, події, подача, - не відірватись.
Ось і Кідрук не підкачав. Роман «Доки світло не згасне» - став черговим відкриттям року.

Рута Статник нічим особливим, крім імені, від своїх однолітків не відрізнялася. Звичайна учениця, звичайної школи, випускниця, що переймається зно і вступними іспитами. Є у неї сестра, теж з незвичним іменем - Індія, з якою вони дуже близькі, навіть занадто, як для рідних сестер.

Та одного дня все міняється. Щось таки сталося у Всесвіті, що на Руту, як то кажуть, звалилися всі лиха світу. Вона завагітніли, тобто залетіла після п‘яного сексу, загинув ії улюблений вчитель, а на додачу до бід, у Індії в дорожній пригоді загинув коханий. І збив його не хто інший, як хлопець Рути.
Уже нічого не змінити, все стало інакшим. Життя перетворилося на суцільну драму. Сестра з нею не розмовляє, бо дівчина була в такому трансі, що дозволила, тепер уже колишньому хлопцеві, використати її, як щит. Батько озлоблений, мати стала на сторону Індії, і віддалилася від доньки. Ще вчора щаслива і сповнена надій Рута, сьогодні досягла межі абсолютної крайності.

Як тонко і драматично, але без пафосу, письменник підвів нас самої страшної сторінки життя Рути. Показав дорослішання таким, яке воно є, і довів, як важливо, коли в сім‘ї тебе розуміють. Коли можна, не вагаючись, відкрити близьким душу. Поділитися наболілим. Але важливо і те, як тебе сприймуть. Так, Рута поділилася з мамою, і ніби та прийняла все спокійно. Але що з того вийшло?
Скоро у дівчачі сни прийдуть химери, але мені здається, що вони набагато раніше прийшли в її життя. Такі ось сумні висновки.

Щодо снів. Тут все тільки починається. І читача, як і Руту, чекає новий виток подій. Дівчина випадково виявляє, що може змінювати реальність у снах. А якщо так, то це ж чудова нагода налогодити своє життя. Зробити все, як було до того самого дня, коли вона п‘яна і нерозумна віддалася такому ж п‘яному приятелю.
Та чи все так просто? Чи можна порушувати ланцюжок подій? І як то, дивится на того, в кого ти була на похороні, бачила його могилу, і розуміти, що ще вчора він був мертвий, а сьогодні раптом живий?
А раптом десь є сили, які здатні зупинити таких, як Рута? Що чекає на неї після пробудження? І чи проснеться вона взагалі?

Перевод.

Каждый раз, читая современную украинскую литературу, удивляюсь, нет, не так, восхищаюсь талантами и воображением наших писателей. Очень высокий уровень. Очень! И это без всяких преувеличений. Сюжет, герои, события, подача – не оторваться.
Вот и Кидрук не подкачал. Роман «Пока свет не погаснет» – стал очередным открытием года.

Рута Статник ничем особенным, кроме имени, от своих сверстников не отличалась. Обычная ученица обычной школы, выпускница, обеспокоенная вступительными экзаменами. Есть у неё сестра, тоже с необычным именем – Индия, с которой они очень близки, даже слишком, как для родных сестёр.
Но однажды всё меняется. Что-то произошло во Вселенной, если на Руту, как говорится, свалились все бедствия мира. Она забеременела, то есть залетела после пьяного секса, погиб её любимый учитель, а вдобавок к бедам, в Индии в дорожном происшествии погиб любимый. И сбил его не кто иной, как парень Руты.
Уже ничего не изменить, всё стало иначе. Жизнь превратилась в сплошную драму. Сестра с ней не разговаривает, потому что девушка была в таком трансе, что позволила, теперь бывшему парню, использовать её, как щит. Отец озлоблен, мать встала на сторону Индии и отдалилась от дочери. Ещё вчера счастливая и полная надежд Рута, сегодня достигла предела абсолютной крайности.

Как тонко и драматично, но без пафоса, писатель подвёл нас к самой страшной странице жизни Руты. Показал взросление таким, каково оно есть, и доказал, как важно, когда в семье тебя понимают. Когда можно, не колеблясь, открыть близким душу. Поделиться наболевшим. Но важно и то, как тебя воспримут. Да, Рута поделилась с мамой, и та будто приняла всё спокойно. Но что из этого вышло?
Скоро во сны девочки войдут химеры, но мне кажется, что они гораздо раньше пришли в её жизнь. Такие вот печальные выводы.

Насчёт снов. Здесь всё только начинается. И читателя, как и Руту, ждет новый виток событий. Девушка случайно обнаруживает, что может изменять реальность во сне. А если так, то это же отличный повод наладить свою жизнь. Сделать всё, как было до того самого дня, когда она пьяная и неразумная отдалась такому же пьяному приятелю.
Но всё ли так просто? Можно ли нарушать цепочку событий? И как смотреть на того, у кого ты была на похоронах, видела его могилу, и понимать, что еще вчера он был мёртв, а сегодня вдруг жив?
А вдруг где-то есть силы, способные остановить таких, как Рута? Что ждет её после пробуждения? И проснётся ли она вообще?

Це було жахіття на кшталт Кафкового  Франц Кафка - Перевтілення , проте якщо в оповіданні не встигаєш нажахатися всерйоз і надовго, то Макс Кідрук на сторінках свого роману пропонує цілковите занурення у світ снів і реальності.

Надзвичайні властивості головної героїні дають їй можливість існувати ніби у кількох світах одночасно. Але це надто спрощене пояснення. Без спойлерів не можна розповісти, що з нею відбувається. Тут - близькі стосунки з сестрою, поглиблення конфлікту з батьком, останні шкільні місяці, "мутний" хлопець. Там - іще більш "мутні" хлопці і дівчата (якщо можна їх так назвати). Останнє усе більше засмоктує героїню, і я серйозно хвилювалася за неї, сподіваючись, що світло таки не згасне.

Фінал - несподіваний, приголомшливий і точно не такий, на який сподіваєшся. Такий собі умовно оптимістичний.

Ця крута книга допомогла мені пережити дуже важкий час. У жахи книжки я тікала від жахів реальності. Щира подяка автору!

Цю книгу я чекала і хотіла з моменту коли автор на своїй сторінці в фейсбуці оголосив про її випуск, я купила паперове видання (з автографом автора, між іншим), але прочитала її тільки зараз (це був мій такий літературний «недоторканний запас»). І що можу сказати - завдяки цій книзі я провела безсонну ніч (на годиннику перша година ночі, а мені залишилося ще 120 сторінок і я розумію, що фіг засну поки не дочитаю до кінця). Я взагалі люблю книги Макса Кідрука, дуже незвичайний і самобутній український письменник, а від сюжетів взагалі в шоці - ну як, як таке взагалі можливо придумати? А ця книга одна з кращих книг автора для мене.
Сам Макс Кідрук живе в Рівному і багато його героїв живуть в цьому ж місті. Знаєте, є такі письменники, у якого герої живуть як якісь сферичні коні у вакуумі, тобто начебто вони живуть і десь і в якомусь часі, але по оповіданню цього не відчувається. У Макса Кідрука все навпаки. Його книги дуже деталізовані й точні по частині географії, часу та опису подій того часу. До речі, до книги додається мобільний додаток, так що не прибирайте далеко смартфон, камерою зчитуєте знаки в книзі - і мобільний додаток показує вам фото місця подій або додаткову інформацію про героя, дуже сучасно та інтерактивно.
Тепер трохи про сюжет. Спочатку все досить звичайно і неспішно, але не поспішайте відкладати книгу зі словами «нудота», скоро події закрутяться так, що ви, як і я, не зможете відкласти книгу поки не дочитаєте.
Рута Статник - майже звичайна школярка, кінець травня і їй треба готуватися до здачі ЗНО. У неї є старша сестра Індія (своїм незвичайним ім'ям вона зобов'язана батькові, який раніше працював в Індії інженером, а тут ще старша дочка народилася в день незалежності Індії). Індія вчиться в медичному в Тернополі, але сестри залишаються дуже близькими людьми. Але тут в розмірене життя вриваються відразу кілька подій, які сильно змінюють життя і стосунки між членами сім'ї. Рута дізнається що вона вагітна (випадковий «п'яний» секс, вона навіть акту самого не пам'ятала). Індія збирається заміж. Трагічно гине улюблений учитель Рути, який долучив її до читання літератури. А потім гине і наречений Індії, причому винуватцем є ... той самий хлопець Рути, від якого вона завагітніла (причому Рута випадково дає свідчення поліції за якими хлопець може уникнути в'язниці). Індія дізнається про це і між сестрами виникає стіна, та й у батьків накопичилося багато претензій до молодшої доньки...
Я написала, що Рута майже звичайна дівчина, але в ній є щось дуже незвичайне. Вона бачить сни. Ну і що, запитаєте ви, сни бачать всі. Але Рута бачить сни двох типів, в перших снах вона дуже яскраво може пережити вже прожиті події, а у снах другого типу все завжди однаково - вона виявляється начебто у своєму місті, але вона там одна, а всі навколо тлін і руїна… Тут я не буду вдаватися в подробиці, але Рута дізнається, що її сни не просто сни, а в них вона може змінювати реальність. Ось за що я ще люблю Кідрука та його книги, що навіть під містику дається наукова база - чому це так відбувається? І якщо ти змінюєш реальність, (насправді це не зовсім зміна минулого, але для простоти говорю так) - якою буде ціна розплати? І ось тут я вам гарантую, ви не зможете заснути поки не дочитаєте до кінця...
При читанні у мене виникали іноді асоціації з улюбленим Стівеном Кінгом і його романом 22/11/63 і також улюбленим фільмом «Початок» (Inception) з Лео ді Капріо і Еллен Пейдж. Також, Кідрук в книгах часто робить паралелі зі своїми іншими книжковими героями (Стівен Кінг теж так любить робити), що робить його книги не просто окремими літературними творами, а цілого всесвіту. Висновок - просто браво. Обов'язково буду перечитувати і рада, що ця книга у мене саме в паперовому виданні, коштовну прикрасу моїй книжковій полиці.
Отзыв на русском языке: