Цитаты из книги «Гніздо горлиці»

Життя людини — тривала драма з вузенькими смугами щастя. Усі прагнення з тієї драми вирватися дають лише тимчасові результати. Перемоги тривають коротко. А переписати історію генеалогічного дерева і родинну карму ще нікому не вдавалося.

Замість її розпач розрадити, у біді її поколупалися, в душу наплювали. Люди є люди. Самі, де спіткнуться, не знають, а чужому життю завжди експертизу поставлять. І нікого точність зроблених висновків не цікавить. Аби тільки на видимих фактах ґрунтувалися й переконливо звучали.

ніхто не може знати, як проявить себе навіть, здавалося б, близька людина в ситуації, у якій раніше ніколи не бувала.

«Кожна людина як хліба й води щоденно потребує тепла, переданого в обіймах і поцілунках».

Подейкують, горлиці будують свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди… Дарина пишалася своєю родиною, красунею донькою, яка навчалася в університеті. У минулому два роки заробітчанських поневірянь в Італії заради майбутнього сім’ї. Роботи Дарина не цуралася ніякої — і ось тепер повертається… Та чому в гостинці, солодких великодніх італійських «голубах», їй вчувається гіркота? Через побачене вдома, через спогади, що не дають спати? Чи через маленьке життя десь під її серцем?..

шкоди завдає їхнім душам. Прив’язуючи їх до похованих тіл, вона несвідомо блокує їм можливість повернутися на землю у нових народженнях.

дасть Бог у її сім’ю знову повернеться тихе сімейне щастя. Бо щастя подружжя в любові, а не в грошах.

Кажуть, на підході до п’ятдесятки новонароджене немовля — дарунок неба.