Удивительные приключения барона Мюнхгаузена

Мій найперший спогад про Мюнхгаузена — один мій брат читає мені пригоди барона з величезної бібліотечної книжки, в той час як інший сидить напоготові з ложкою, повною каші, чекаючи, коли мій рот від зачудування роззявиться…

Далі було вже прозаїчніше — спочатку радянський мультфільм, а потім вже й сама бібліотечна книжка потрапила до моїх лапок. Багато-багато років після стався ще й не менш прекрасний фільм, який не зовсім щоб про те, зате про таке важливе і близьке…

І от побачивши, що ці побрехеньки видали українською, я зрозуміла — книга просто мусить бути в моїй бібліотеці! До слова, переклад хороший — принаймні, жодного разу вухо не намагалося скрутитися в трубочку)

Отож, Мюнхгаузен розказує про свої пригоди: як він літав на місяць, перебив усе вороже озброєння, убив крокодила левом, витяг сам себе з трясовини… Здавалося б, неймовірно і неможливо, але… чи є щось недосяжне для людини, яка вірить у свої можливості?) Тим паче, барон так палко запевняє у правдивості своїх оповідок ;) Додає довірливості й те, що барон розповідає про своє насичене життя у колі друзів, біля каміна, за смачним вином чи кавою — і здається, що ти також сидиш у цій кімнаті, відчуваєш тепло вогню, чуєш, як дме вітер за заштореним вікном… Поміж побрехеньками то там, то тут проскакують іронічні смішки над тогочасними палкими мисливцями, можновладцями, та навіть мандрівниками-географами, які не соромлячись розповідають усілякі нісенітниці про відвідані країни. Барон, звісно ж, зовсім не з таких)

І тут в якийсь момент мені стрельнула думка, несподіваний здогад, що я завжди чула про барона Мюнхгаузена авторства Еріха Распе, а тут у мене якийсь Бьоргер… Невже наплутала? Недовготривалі розкопки виявили, що автором байок був сам барон, а от і Распе, і Бьоргер лишень записали та причесали, кожен сам по собі, але загалом дуже подібно. От такий Мюнхгаузен-натхненник)

У дитинстві це явно читалося зовсім інакше, просто як добра казочка, зараз же сприймається багато натяків і недомовок. Але це зовсім не заважає насолоджуватися польотом ядра фантазії і знаходити пригоди в найпрозаїчніших речах) До речі, відразу пригадалась феєрична книга 13 1/2 жизней капитана по имени Синий Медведь — тепер ясно, звідки Моерс черпав таке натхнення) Якщо Мюнхгаузен припав вам до душі, тоді вам сюди :)

Барон Мюнхгаузен – неподражаемый мастер попадать в разные приключения, справляющийся с ними со всем задором и оптимизмом и находящий прелесть и выгоду даже в смертельной опасности. А ещё он блистательный рассказчик, и что самое поразительное – каждому его рассказу веришь всей душой. Он невозмутимо ведёт своё повествование в кругу добрых друзей, перекрывая одну умопомрачительную вещь, которая с ним случилась, другой, третьей, четвёртой, десятой, и поневоле хватаешься за живот от смеха. Эта небольшая книга – друг детства любого школьника, ведь она включена в школьную программу, и рассматриваться может не только как развлекательное, но и как поучительное чтение в более зрелом возрасте. А ещё эта книга очень вдохновляет: те коллизии, которые случались с бароном Мюнхгаузеном – образец нешаблонных, нештамповых и нестандартных сюжетов. Книга рекомендуется как самое прекрасное лекарство от скуки повседневности.

Сказать о том,что эта книга мне понравилась,значит ничего не сказать. Я просто упивался, наслаждался этой книгой,читая ее и переживая все необыкновенные приключения незабвенного барона Мюнхгаузена. Этому необыкновенному выдумщику я даже простил, что он был немцем (шла война и само слово "немец" вызывало резкое неприятие),и готов был составить ему компанию в его путешествиях. Мне импонировали его находчивость и бесстрашие, его оптимизм и любовь к жизни.
Особенно мне нравились его удивительные приключения на море. А больше всего - финальное приключение с попаданием в желудок кита и чудесное спасение оттуда.