Цитаты из книги «Дюна»

енергія, що витрачалася, аби він міг побачити майбутнє, сама змінювала це майбутнє.

Я не повинен боятися. Страх убиває розум. Страх – це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страхові. Я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене. І коли він піде геть, то обернуся до нього внутрішнім зором і простежу його шлях. Там, де страх пройде, нічого не зостанеться. Залишуся тільки я.

Початок – то мить, коли варто якнайкраще подбати про істинну рівновагу речей.

ати про істинну рівновагу речей.

Збільшення кількості предметів в обмеженому просторі призводить до критичної точки, за якою зменшується свобода. Це твердження так само істинне для людей в обмеженому просторі планетарної екосистеми, як і для молекул газу в закупореній пляшці. Питання щодо людей полягає не в тому, скільки осіб здатні вижити, а в тому, яке саме буття чекає на тих, хто виживе.

Бачите, панове, їм є за що вмирати. Містяни з’ясували, що вони – люди. І тепер прокидаються.

Але людину оцінюють не по тому, що вона, на твою думку, зробить, а по тому, що вона насправді зробить.

Хвилювання підточують силу, – прошепотів

Найбільша небезпека для того, хто дає, – сила, що забирає. Найбільша небезпека для того, хто бере, – сила, що дає. Легко бути подоланим даванням і відбиранням.

Вона чудово бачила намір Пола: сягнути самого серця їхньої непевності, викорчувати її, а далі все стане на своє місце.