Емма Андієвська
БАЗАР

ПОЕЗІЇ

БАЗАР НА МЕЖІ СНУ

(Поема)
 
Весь – від китів до попелиць,
З усіх полиць, з найменших шпарок
Товстим вогнем горлянку шпарить:
«О, виглядом не помились!»
Струмують душі й з-під поли,
Завинувсь в кокон краєвид.
Кліткують плоть, нутро і вид.
Пльоткують – лико з лиць у кадовб.
О леле, видмухом – чекати,
О леле, полиском – вщухати,
По вінця в присмерк попелищ?
Дороги інші пролились
Обабіч галасу й хули,
Де в сонця світловій калоші
Добро і зло до брів полощуть,
Щоб сходив присок з зайвих спрощень.
У вусі – помідорна проща
Розпростує плащі і площі.
Дідок краєчком неба диба:
«Диво моє юродиве,
Та куди ж ти дивишся?»
В роти і пащі літо ллють
(Зір жабуринням рознесло),
Одне лице об’єднує два тіла.
Гляди, базар ударить з тилу,
Оновиться з багна і пилу —
Не винесеш і голови.
Базар клітина ясновидь.
Базар незримих перевершив
І дивиться через рукав:
Над глечиками з молока
Пливе сновидь плакучий вершник
В пошитім піджаку з легень,
Цибатий грім за ним іде,
Джмеля притисши до грудей.
Все небо в потрухах.
«Розруха!» – волають ридма.
Рев і регіт. —
«Лови, лови!» – лукавства крілик
Відкрив стіну всевиддя з крелі
(О, прірва остаточних окреслень!) —
Війнуло холодком і хлором —
Базар метрові дрофи вкрили.
Повз ятки, повз світи сідух
Летить вогнеступальний дух.
Базар морське підводить вухо.
Під жовті вибухи задухи
Під парасольки плинний дах
В’їжджає лінощів підвода
(Розвиднилось на всю губу).
Базар підошви погубив
Від світлоносної ходи…
Щавлеву гриву грім підводить,
Щоб воском зір, і в попіл вади —
Нехай крізь вату слух приваблять
У вилив проміжної мови.
Безмежність – мозку довгі милі.
Медузну дійсність спалах меле
В сліпучу нерухомість мальви
(Не зупиняйсь, живцем бо спалять!).
З кісток на світ вирує піна.
Базар занурив в серце палець
І творить трепетне із пилу:
Зі скойки виникають леви:
Несуть за кільця довге око —
Для скрині сну справляють віко.
Снують жовтки через провалля.
Копита, лапи жужмом валять,
Тіла струмують, охри вилив
(На людство світову облаву
Сипнуло зі шкільної лави) —
Базар горлянку чорним лоєм —
В нутро світанків, в тиші злам
Буття тримають на вузлах,
Аж юродивий за юрбою
Із пазухи себе виймає:
«Нехай охайністю облають,
Назавжди весь до дна тобою,
У невагомість, в невигойність,
Язик, що обернувся гіпсом,
Прийми засліпленого гостя!»
Базар летить і в леті гусне.
Фугасом гасять плоть і душу,
Зозульні друзки сну додавши.
Базар свідомість кренделюе:
Там – спалах сну, там – деревію,
Там смажать пиріжок в олії,
Перекупки на світ волають.
Хто їде звуком, хто – волами,
І душу з тіла крик виламує.
Крізь високосні башти жому
(Базар весь приском напружинивсь
І просторікує ножами)
Якийсь голісінький віщун
Утробою в трубу віща:
«О дійсности оманне дійство,
Тобі по вуха весь віддамся!
Всю душу, помисли – дощенту.
Всю пам’ять, – дошками, дощами.
О вихор невимовний щему,
О радосте, хрящами щит,
Віками в помислах лящи!»
 

БАЗАРЕ, ТИ?

(Поема)
 
Спорідненість: зі сну споруд
Споруджено волове чудо.
В закутини душевні чути —
Крізь натяки, із роду в рід,
Пекельний, ніжний, – ніжок ряд
Відсвічують на видноколі,
Так унедійснивши довкілля,
Що помацки душа і тіло.
Базар, не знав тебе ніколи,
Не знав, що ти з усіх околиць,
З усіх клітин, зі сну, з окарин,
О світе мій блаженно-карний,
Розкраяний від голосінь,
У віддиху рядном осів
Й родовища ридальні ласки,
Що з пучок бульбашками луска, —
Тверезість – вітром, розсуд – вплав,
Вогнем вигнань розколисав.
Спорідненість: небес осу
Ведуть на срібнім мотузку.
Базар, моя єдина доле,
З твого вселенського подолу
Подоланий долаю прах.
Базар, суниці на устах,
Наставнику Страшного Суду
З плечей не крила, а мости,
О, як тебе губами чути,
Весь чатувальник, Боже чадо,
З мечем у хащах самоти!
Смерчем зі шкіри пророста,
Базаре, весь тобі свіча,
Весь пригорща! З золи свічад
Гріхи всі кров’ю відпущу,
Хай паросток ребром в очу,
Сліпучий сніп, що ріки риє!
Базаре, мій утробний раю,
О, мозок, що потоп уроїв,
Весь воскресальним по дощі,
Нечуваним ніде ніколи,
Що втілилось – і все навколо
По вуха: «Ти!» – лернейське чудо,
О як тебе губами чути!
Базар крізь заграву чуття
Буття і небуття мірило —
Вогненну губку вставив в груди
(О радости рухомі руди!),
Так дніло, що душа вмирала.
Базар, блаженство окаянне,
У вигуках, як в чорних плямах,
Що демон здибив полуденний
(Увесь суцільна віддаль, зміна),
По горло весь в твоїй долоні!
О як тебе в рослинне мінить,
Де серце й розум по коліна!
Тобою вдавлений в бездоння,
О диво, видовжене в думку,
Задимлене, глухе, єдине…
Прощально молодик надії
Продовжить світлові надої —
Базар зі світу, ніби з ванни,
Розлігшись задом наперед,
Плачу гойдає очерет.
Спорідненість: плече в плече
Тече початком всіх речей.
Віщує щастя на весь віддих,
Горить в верейках жовта вата —
Конини конопляний витвір.
Світ в баклажанних оболоках.
Крізь мокрий морок переляку
Світає бильце богозвуку:
В урочищі душі по лікті
Вирубують сумління з м’ясом —
Невтільному теслюють місце.
Підставив розум, груди: Нате! —
Сокирами рослинний натиск.
Наврочено: вируй довіку
З амеб до богочоловіка.
З усіх подоб, із втілень, видів
У скойку світла дійство мостять
(О дійсносте, із мосту в воду!)
Тьмі щеплять помідорну ноту
По краплі, по ковтку, по нитці.
І тільки стільники в повіках:
«Базаре, ти?»
 
Чтобы продолжить, зарегистрируйтесь в MyBook

Вы сможете бесплатно читать более 44 000 книг

Зарегистрироваться