Кілька років тому я вирішив розширити свою компанію Scrum, Inc. до консультаційної агенції з повним набором Scrum-послуг. Ми відстежили нашу швидкість і виявили, що кожного однотижневого спринту виконуємо завдань приблизно на сорок балів. Після запровадження показника щастя одразу виявилось, що наші сюжети не досить добрі. Вони не були достатньо підготованими, не мали визначення готовності та були надто розпливчастими. Я попрацював над цим, і ми почали писати кращі сюжети. Але протягом наступного спринту вони все ще були недостатньо добрими. Це відображали наші оцінки щастя. У третьому спринті виникла нова проблема. Ми взялися за неї. Так і пішло. Усього за кілька тижнів наша швидкість збільшилася із сорока балів за спринт до ста двадцяти. Ми потроїли продуктивність, просто питаючи, що може зробити людей щасливішими. Як результат, наші клієнти також стали щасливішими, а наші прибутки різко підскочили. Усе, що треба було для цього зробити, — почати питати в команди: «Що може зробити вас щасливішими?», а потім давати їм це.